8 липня припадає дуже гарний день, Всеукраїнський День родини. Для мене родина завжди є взірцем і натхненням. Бо родина в суспільстві, Церкві, світі відіграє дуже важливу роль. Родина це є Церква, це є школа. Все починається із сім’ї. Сім’я започаткована Господом Богом. Але для того, щоб ми свої обов’язки родинні сповняли, маємо бути дуже пильні і відповідальні. Не можна хаотично вести свою родину. Адже ми всі спільно пишемо книгу життя. Взірцем для дітей служать їхні батьки. Родина має такий фундамент як надію, віру і любов. Це такі чесноти без яких християнин не може обходитися. Він віру покладає на Бога, надію на Бога, плекає любов до Господа та своєї родини. І коли сім’я: батько, мати, діти, внуки, ціла родина живе тими чеснотами підвалин: віри, надії та любові, то там завжди є спокій. Навіть якщо трапляються труднощі, то їх набагато легше долати тими чеснотами віри, надії і любові. Бо є велика прикрість, коли людина не живе тими чеснотами, а стаються певні проблеми і тоді виникає питання: “Чому так?”. Ми ціле життя повинні вести велику боротьбу за вічність. Ціле життя. Це не рік, не два, не десять. Скільки Бог дозволяє, стільки я маю вести боротьбу за вічність. Але це нелегко. Ми всі маємо закотити рукави, фізично працювати, заробляти на хліб насущний, виявляти любов, милосердя, повагу зауважувати інших. Знаєте, ми подивляємо життя святих. І коли б ми поцікавилися як ті святі стали такими, то часто ту святість своїм дітям передали батьки. Як от, мама і тато святого Василія Великого. Вони стали святими, як і їхній син. І є багато таких прикладів. Тому я би побажав, щоб у Всеукраїнський День родини ми запитали себе: “Як я живу?”. Коли я востаннє своїй дружині сказав добре слово, коли їй подякував, чи перепросив? Це треба все плекати у нашому подружньому і родинному житті. І
Часто до нас приходять молоді пари зголошуватися на Святу Тайну подружжя. І я запитую їх, коли день народження їхніх мами чи тата. І вони не можуть відповісти та кажуть: “ми зараз зателефонуємо та спитаємо”. Мені дуже прикро та боляче, що сьогодні у родині не святкується той день, коли батьки прийшли у світ, чи іменини, коли вшановують святого, чиє ім’я ми носимо. Бо мені здається, що якби у родині ці дні відзначали святково, через молитву, то син і донька знали б коли їхні батьки святкують день народження. Тому мені дуже хотілося б, щоб наші родини були активними у християнському житті. Щоб діти знали харизму своїх батьків, що вони люблять, історію та тяглість своєї родини. Тому ми маємо цього року дуже добре закотити рукава і подбати, щоб наша родина жила чеснотами віри, надії і любові і жила святістю, щоб кожного дня іти до Господа Бога.
Повязані записи
