У сьогоднішньому Євангелії ми читаємо про те, як Ісус Христос обирає дванадцятьох апостолів. Прикликавши учнів, Він промовив: «Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте» (Мт.10,8). Про покликання учнів і завдання для них явити силу Божу для зміцнення віри в Ісуса, та про гріх, який у сучасному світі не раз стає нормою життя, розповідає сотрудник храму Всіх Святих Українського Народу Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Руслан Мартинюк:
«У Євангелії ми читаємо про те, що Ісус Христос бачив життя людей, які були нещасними, бідними, втомленими, і, які потребували Божого втручання. Для цього Він обирає дванадцятьох апостолів, через яких буде діяти. Ісус обирає дванадцятьох, щоби вони свідчили про Нього, і стали провідниками Божої благодаті. Христос посилає апостолів найперше до загиблих овець дому Ізраїля, щоби просвітити їм правду Божу. Ісус надав апостолам владу оздоровляти, воскрешати, очищати, виганяти бісів, сповнюючи всяку Божу благодать. Згадаймо тих зранених людей, які переживали певні проблеми. Найперше, пригадаймо управителя синагоги, у якого захворіла донька. Тоді люди казали, що вона вже померла, мовляв, не потрібно тривожити Учителя. Ті, які у своєму житті досвідчували якийсь хрест, вони приходили до Ісуса і до Його учнів по допомогу. У нас в народі кажуть: «Як тривога, то до Бога». Натомість, книжники і фарисеї жили мирним і благополучним життям. Так, вони приносили Богу те, що належалося, але, найперше, дбали про себе, адже не побачили у Ісусі цього Месії. Мабуть, вони не до кінця цього потребували. Але, як знаємо, між ними був Никодим, який входив у Синедріон, у цей верховний суд Ізраїля. Але, як каже нам Святе Писання, він таємно приходив до Ісуса і пізнавав Його науку. Пізніше він, разом з Йосифом Ариматейським, доклався до похорону Христа.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми можемо поставити собі запитання: а на кого подібний я? Чи подібний я на тих, які були у домі Ізраїля? Так, можливо у нас виробилася звичка ходити до Церкви, приступати до Сповіді чи Причастя. Але, одночасно, якогось такого оновлення не наступило. Так, маємо що їсти, пити, дім, і живемо, немовби якось так стандартно. І в цьому власне і полягає ця небезпека, щоб наше життя не стало стандартним, адже тоді ми не можемо почути Слово Боже, не зможемо оновити своє життя у діяннях Божих. Дуже важливо не затерти цієї живої віри, не загнати себе в ці проблеми, які існували у книжників і фарисеїв, адже вони не змогли у Ісусі Христі розпізнати Месії, навіть тоді, коли Він творив різні чуда, прощав гріхи, воскрешав померлих. Чого ще було потрібно? Дуже часто ми настільки входимо в певні рамки, обмеження, що також не помічаємо певних речей. І тоді нам не вистачає любові, милосердя, адже ми не знаємо, як маємо вчинити в тій чи іншій ситуації, і як, наслідок, знову продовжуємо грішити.
У сучасному світі гріх став видимим. Буває так, що часто ніхто не скривається від того, що із жінкою чи чоловіком живе на віру, не маючи шлюбу. Гріх, немовби, стає нормою життя. Запам’ятаймо, що існують легкі гріхи і тяжкі гріхи. І коли ми багато разів повторюємо легкі гріхи і над ними не працюємо, тоді вони стають тяжкими через постійну повторюваність. А що це означає? А це означає, що в нас немає Бога. А це означає, що в нас не живе Бог. Бо коли в нас живе Бог, то Він витісняє всякий гріх, наповнивши нас любов’ю. А ми чинимо навпаки: коли хтось згрішить, то ще більше його осуджуємо, обмовляємо, тим самим спонукаємо до ще більшого гріха. Дорогі брати і сестри! Господь хоче, щоби ми були Його дітьми. А для цього ми маємо жити правдиво».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
