о. Сергій Швагла: «Дорогі батьки, будьте добрими “сіячами” для своїх дітей»

У Посланні апостола Павла до Ефесян читаємо такі рядки: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо» (до Ефесян 6: 1). Ці слова звернуті до кожної християнської родини, яка живе за Заповідями Божими. Далі апостол Павло продовжує: «А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й Напоумленні Господньому» (до Ефесян 6: 4). У тій сім’ї, де ввечері завжди відкрита Біблія, і де діти разом із батьками моляться, там завжди перебуватиме Господь. Батьки, як перші наставники своїх дітей, мають стати для них добрими сіячами Слова Божого, яке в майбутньому проросте у їх серцях і дасть добрий плід.

Про місію батьків у християнському вихованні своїх дітей у контексті притчі про сіяча роздумує парох парафії Христового Воскресіння Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Сергій Швагла:

«У сьогоднішньому євангельському уривку читаємо такі слова: «Вийшов сіяч сіяти своє зерно» (Лк. 8: 5). Уявіть собі цього сіяча, що розкидає багатство, яке він має, сподіваючись не на якийсь примарний прибуток, а на реальний. Він сподівається що те, що віддав, – сторицею прийме назад. Інколи, коли ми не бачимо інших людей, нам здається, що вони живуть дуже спокійно, тихо і розважливо. Але, насправді, дійсна праця, у тому числі і праця священика, яка вимагає цих плодів, – є дуже рутинною, невдячною і скритою.

Хочу навести приклад батька, який знаходиться вдома. Що він хоче від дитини? Інколи батьки кажуть: «Слухайся, стій тут і нікуди не йди». А що робить дитина? Вона – не чує. Природа дитини є такою, що вона живе у своїх фантазіях, роздумах, у тому, що вона хоче бачити, чути чи переживати. А те, що говорить батько, – не чує. У сьогоднішньому Євангелії Господь сказав такі гарні слова: «Хто має вуха слухати, нехай слухає» (Лк. 8: 8). І дитина, на той час, коли ми до неї звертаємося, дуже часто «не має цих вух», щоб нас почути. Так же говорить і священик. Пройшло двадцять років мого життя тут, на парафії, щоб частинка вірних почала приступати до Таїнства Сповіді і Причастя. Але це тільки частина, а, напевно, дев’яносто відсотків, як не чули, так і не чують. Це зерно, яке ми сіємо, тобто ці слова, які ми говоримо, – не доходять. Чому? А тому, що людина живе у своїй фантазії, у своїх переконаннях, і, щоб пробити цю шкарлупу, потрібно докласти надважких зусиль. Інколи, щоб простукати, дійти до серця людини, потрібно докласти велику силу. Але головне завдання батька, – щоб його діти були слухняні. Це теж саме завдання, яке має священик у своєму покликані, – запросити Духа Святого до серця цієї чи іншої дитини. Кожний священик молиться, запрошує Духа Святого, щоб Він відкрив розум, просвітив його, дозволив серцю відкритися на Слово Боже, щоб людина почула, що Господь Бог вимагає від неї.

Якщо вдома ви маєте дитину, яка є неслухняною, то ніколи її не карайте, ніколи не кажіть про те, що поставите її у кут чи на гречку. Бо зло породжує зло. Головне завдання батька родини – молитися за свою дитину. Завдання не мами, а батька. Коли утворювався шлюб, коли чоловік брав дружину, то він обіцяв їй, що буде любити. А у чому проявляється любов? Вона проявляється у самопожертві, коли я жертвую себе за іншу людину. Що є найважче робити? Молитися. Ми можемо йти довгі кілометри, наставляючи самі на себе такі покути, а коли я скажу, що потрібно помолитися одну годину за своїх нащадків, то ми будемо стояти і думати про те, а яка це довга молитва, коли вона вже нарешті закінчиться. Ми молимося три рази «Отче наш» і «Богородице Діво», що займає трішечки більше хвилини, і кажемо: «Я молився. Я просив, щоб Дух Святий зайшов, а моя дитина ні мене не чує, ні Бога не слухає». Знаєте, ваша дитина – це дитя Боже. Воно потребує добра, ласки від Господа Бога. А що б так сталося, ми маємо просити Бога, щоб він чи вона були під великою Божою опікою, щоб Дух Святий правдиво мешкав у серці дитини. Якщо священик один день не молився за парафію, то має тяжкий гріх. Так же само і ви, дорогі батьки, будьте добрими сіячами для своїх дітей. Бо що з того, що ви дасте їм мільйони доларів, статки, автомобілі, а не дасте Царства Небесного. Всім тим вони будуть користатися тільки сімдесят чи вісімдесят років. А вічність, що є вічність супроти того мізеру, що ми їм бажаємо? Тому сьогодні я вас закликаю, щоб ви собі постановили молитися будь-яку молитву, яка вам на серці є доброю. Найкраще – моліться вервицю. Це – школа молитви. Чи Ісусову молитву, яка може тривати і не тільки годину, а цілий день. Бажаю вам бути добрими сіячами. Нехай ваша молитва була тією, яка принесе плід».

Підготувала Юліана Лавриш