У сьогоднішньому Євангелії від Марка ми читаємо про те, як Ісус Христос іде морем до своїх учнів. Вони ж, побачивши, як Він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. Він же вмить заговорив до них, мовивши: «Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!» (Мр.6,50). Сьогодні Ісус Христос, втихомирюючи бурю нашого життя, каже: «Не бійтеся!» Так, як Христос йшов морем до своїх учнів, так же само сьогодні Він хоче ввійти у море нашого життя. «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (Од.3,20). Про те, який образ закладено у це море із євангельського уривку, про те, як втихомирити бурю свого життя, розмірковує сотрудник храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Тарас Карвацький:
«Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми читаємо євангельський уривок про бурю на морі. Читаючи це Євангеліє, можемо провести багато паралелей, багато аналогій. У цій історії напрошуються порівняння, про які говорять багато богословів. Отже, море – це наше життя, по якому ми пливемо цим човном. І дуже часто диявол будь-яким чином хоче викинути нас з цього човна. Він хоче зробити все можливе, щоб ми відвели свій погляд від Бога. Він хоче, щоб ми сказали: «Ні. Це не Бог, а примара». Диявол хоче, щоб ми сказали, що все те, що відбувається у нашому житті, – це не є рука Божа, а, радше, будь-що інше. Сьогодні Господь пригадує нам про те, що в нашому житті буде виникати буря, що у нашому житті буде багато випробувань. Але найважливіше – це завжди тримати свій погляд на Бозі. Сьогодні цю бурю може робити будь-хто з наших близьких, які навіть стоять на Літургії. Вони можуть відволікати нас від молитви, а, можливо, хтось буде робити щось не так. А ми будемо хотіти дивитися на нього і думати про те, а чому він так робить. Приклад сьогоднішнього Євангелія говорить про те, що свій погляд потрібно тримати на Бозі, бо тільки тоді ніхто не зможе відволікати нас на Літургії. Існує декілька варіантів: кожного разу тримати відкритим молитовник і слідкувати за текстом, або ж звернути свій погляд на ікону. І тоді ми будемо розуміти, що прийшли на зустріч з Богом, і нас ніхто нас не зможе відволікти від нашої молитви.
Коли ми будемо тримати свій погляд на Бозі, Господь ввійде до нашого човна, Він ввійде до нашого серця. Ми можемо приступити до Святого Причастя. І Господь справді втихомирить нашу бурю, наше розсіяння. Лише Господь може втихомирити бурю наших гріхів, за які ми зможемо перепросити у святому Таїнстві Покаяння. Але найважливіше – це ми маємо цього хотіти. Бо, справді, можна прийти на Літургію, відбувши цю годину часу, а думками залишатися десь там в себе на роботі, залишатися біля тих речей, які я ще не доробив. Але можна свій погляд звернути на Бога, впустивши Його у своє серце. Тоді ми зможемо іти до своїх обов’язків разом з Богом, якого приймемо у Святому Причасті. А можна піти з тим, з чим і прийшли. Запрошую всіх вийти з храму разом з Богом у своєму серці, який зможе втихомирити бурю на роботі, на вулиці, посеред різних обставин. Але це стане можливим тільки тоді, коли до свого серця ми приймемо самого Бога».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
