Сьогодні ми відзначаємо неділю перед святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Про смертельних змій із Старого Завіту, про історію мідяного змія, про хрест Господній, як джерело Божої любові до нас, розповідає настоятель Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла, Голова Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Тарас Михальчук:
«Сьогодні – неділя перед святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Уже у вівторок ми будемо відзначати це велике свято. Але сьогодні свята Церква не випадково дає нам окрему неділю, щоб приготувати нас до цього великого свята. Це свято ми маємо пережити по-особливому. Хоча до нього залишається два дні, але давайте поринемо у його духовну глибину для того, щоб у вівторок ми з вами по-особливому поглянули на хрест Господній. Чи кожен з вас мав можливість перечитати Святе Письмо? Я розумію, що воно доволі таке немаленьке. Я хочу, щоб серед постанов, які ви робите собі на життя, була ще одна – перечитати Святе Письмо.
Сьогодні у кількох реченнях Господь говорить нам про зміст Святого Письма, немовби підсумовуючи його. У Євангелії від Івана ми читаємо такі слова: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів.3,16). Це – немовби меседж, посланий нам з небес, щоб ми розуміли те, як Бог любить нас. Бог так полюбив світ, що Його Син Єдинородний прийшов у світ, щоби ми мали життя вічне. Іншими словами: Бог так полюбив світ, що Його Син Єдинородний прийшов у світ, щоби ми ніколи не померли. Проте, перед тим ми читаємо такий трохи складний контекст, в якому згадується Старий Заповіт Мойсея. З ізраїльським народом, який вийшов з єгипетської неволі, сталася така трішки дивна історія. До них почали приповзати змії і жалити їх, після чого вони почали масово помирати. Перед тим ці люди почали нарікати на Бога. Вони були незадоволеними через те, що вийшли з цієї неволі. І ось після того, як з’являються ці змії, вони звертаються до Мойсея про порятунок. Мойсей, у свою чергу, звертається до Бога. Господь каже про те, щоб він зробив мідяного змія, якого потрібно підняти тоді, коли когось вкусить змій. І коли вони подивляться на цього змія, то зразу же почнуть одужувати. У сьогоднішньому євангельському уривку читаємо: «Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, – так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним» (Ів.3,14-15).
Дорогі брати і сестри! Якщо людина буде сприймати розіп’ятого Ісуса, як Бога, який її дуже любить, то одразу же вона стане здоровою і сильною. Тоді людина розуміє, що гріх – це те, що суперечить її природі, її покликанню. Адже ми – богоподібні. І все те, що з’їдає нас із середини, воно суперечить нам самим. Апостол Іван і Пресвята Богородиця були єдиним, які залишилися під хрестом. Вони не побоялися і не втекли. Вони стали тими, які відчули, що Христос Воскрес. Тому і нам не треба боятися тоді, коли ми переносимо якісь певні випробування, несучи свій хрест. Хрест – це любов. Бути під хрестом – це бути сповненим великої сили і любові. Тому сьогодні, у неділю перед святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, постараймося пам’ятати про те, що при перших же випробуваннях потрібно дивитися на хрест Господній. На хресті розіп’ятий той, який є всемогутнім, який забрав наші гріхи, який зцілив нас, який зробив все для того, щоб ми жили життям вічним, щоб ми стали непереможним народом. Вдивляючись в очі наших захисників, ми не побачили жодного страху. Це було якось так дивно, бо ми почували себе не дуже комфортно, перебуваючи за кілька кілометрів до кордону з росією. Але в них ми не побачили ніякого страху. У них ми побачили цей величний дух, віру до Бога і прохання про молитву. Нехай кожен з нас підійде до Господа, обійме Його на хресті і скаже: «Дякую Тобі, Боже, що Ти забрав те, що могло мене вбити – гріх»».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
