27 вересня Церкви східної традиції вшановують Чесний і Животворящий Хрест Господній. Вже напередодні, на великій вечірні, ми чуємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресення Твоє славимо». Що означає для нас хрест? Елемент біжутерії? Елемент інтер’єру? Чи щось більше? Про це говоримо із о.Василем Рудейком, священиком храму священномученика Климентія Шептицького, завідувачем кафедри літургійного богослов’я УКУ, заступником Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.
Отче, Ісуса Христа розпинають на хресті, що до того вважалося ганебним, оскільки така смертна кара була чинною тільки для розбійників. Як змінюється сама метафорика хреста у межах християнства?
Тут є дві відповіді. Знак хреста не завжди був негативним, наприклад, у слов’янських релігіях він мав позитивне значення – знак сонця. У єгипетських давніх релігіях є єгипетський хрест, який також був символом бога Ра. Тобто не завжди хрест мав негативну конотацію. Коли йдеться про хрест, на якому розпинали людей, знаряддя смерті, то як у римлян, так і у юдеїв це було свідчення ганебної смерті, адже був «проклятим кожен, хто висить на дереві»(Гал 3:13), маємо таку цитату у Святому Писанні. І християнство спочатку як спосіб життя, а пізніше як релігія, змінює значення цієї ганебної смерті. Там, де людина ставить мінус, Господь обов’язково перетворює на плюс. На початку творення світу відбулось гріхопадіння, здавалося б гріх і смерть – неминучі, але Бог дарує людині спасіння. Те саме відбувається із хрестом – спочатку це образ ганебної смерті, проте в один момент – це джерело життя і воскресіння. Рання Церква довго не говорила про хрест як знаряддя терпіння, навпаки хрест в її лексиці мислився як животворящий, який приносив життя. Навіть у образі дерева пізнання добра і зла. Цим деревом життя є хресне дерево. Плід цього дерева – Христос, у пізнішому розумінні – Євхаристія, приймаючи яку, спасаємося. Тому хрест в один момент стає символом надії та спасіння. Тому на ранніх зображеннях дуже рідко можемо побачити класичний для нашого часу образ померлого Христа. Навпаки, ми бачимо образ Христа тріумфуючого. Його зображують в короні, живого і з розплющеними очима. Пізніше Христос на хресті як страждаючий чи навіть мертвий – це вже готична заміна у зображенні розп’яття.
Історія свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього —має у собі чимало передань і легенд. Як вже ж таки відрізнити міф від правди?
Є дві події, які посприяли у виникненні цього свята. Перше – це подія віднайдення хреста Господнього Єленою і Костянтином у IV столітті. Сама подія відбулася у дуже комплексній програмі цих правителів щодо розвитку християнства – відновлення Єрусалиму як святого місця. Бо як відомо після повстання Юди Макавея римляни зруйнували Єрусалим і до IV століття це було нехристиянське місто, там стояла римська чота і називали Єрусалим тоді – Елія Капітоліна. І ось від IV століття відбувається ця комплексна програма – віднайдення міст, важливих для біблійних народів – юдеїв і християн. Було знайдено не тільки хрест, але місце поховання Христа, синагоги, де проповідував. Власне, саме тому було встановлено свято поклоніння хресту. Друга подія – захоплення Єрусалиму персами на початку VII століття. Вони все зруйнували, а хрест забрали у місто Ктесіфон. Тоді через кілька років імператор Іраклій відвоював хрест. І, перемігши персів, повернув його. Через те з’явилося свято всесвітнього поклоніння Чесному і Животворящому древу Христа. Відтоді це свято існує в обох традиціях. Хоча після кількох десятиліть ІІ Ватиканського Собору це свято перестали святкувати як одне із великих свят на заході. Третім етапом становлення свята – це відновлення храму воскресіння Христового, що відбулось вже у VII столітті.
Сучасна Церква пропонує нам почитати це свято тільки через історичну пригадку чи все ж у Церкви є сьогодні потреба актуально і по-новому представити осмислення хреста для вірних?
Насправді християнство є дуже матеріалістичною релігією. Христос як Бог – воплочується, стає тілесним. Внаслідок Його воплочення різні фізичні речі набирають сакральних для людини ознак. Наприклад, пов’язки апостола Павла могли зцілювати чи так само зцілювала навіть тінь апостола Петра. Ми віримо, що так і було. Те саме стосується і животворящого хреста – чимало людей через почитання і діткнення до нього отримували різноманітні благодаті. Церква абсолютно нормально ставиться до вшанування молей. Проте треба пам’ятати, і це абсолютно чітке переконання Церкви, що не хрест зцілює чи якісь мощі, а зцілює Господь за посередництвом цих фізичних речей.
Часто ми бачимо різні зображення хреста на куполах наших храмів. Зокрема, у народі інколи кажуть, що є так званий “католицький” і “православний” хрест, тобто без перемички і з. Чому таке різне зображення хреста в обох Церквах?
По-перше, ми точно не знаємо, як виглядав хрест Христовий. Бо те, що відшукали тоді, було звичайною деревиною. По-друге, хрест зображується іконічно – має певні закриті смисли. Наприклад, історичним смислом була таблиця вверху на хресті – «Ісус Христос – цар юдейський». Є підстави, на основі історичних відомостей вважати, що під ноги тим повішеним на хресті ставили якусь підставку, щоб вони опиратися якийсь час, поки не ослабнуть. Оце і є верхня і нижня перемички. Але є і смислові значення, – наприклад, ця нижня перемичка є зазвичай скошеною. У наших літургійних текстах у тропарях дев’ятого часу це окреслюється як вказівка на двох розбійників, з яких один визнав Христа, інший – відрікся. І ось ця перемичка показує, що один із них здобув небесну славу, а інший – відкинений.
Чому все ж у східній традиції ми дедалі більше натрапляємо на хрести з перемичками?
Східна традиція завжди більше тяжіє до іконічних зображень. Це є, до речі, і у західній традиції. Наприклад, у давній західній традиції часто бачимо розквітлого хреста. Як також і на сході у сирійців. А у вірмен досі є особливе зображення хреста – у виглядів квітучого дерева. Тобто це присутнє в багатьох традиціях, але у західній із часом дедалі більше уваги надавали історичним подіям. Я вважаю, що нічого злого у нашому іконічному підході нема. Зображення хреста є іконічними, адже, окрім розп’яття, є ще додаткові смисли. Думаю, що хрест насправді є для нас терезами: якщо ми залишаємось йому вірними, то спасаємось; якщо відкидаємо його, то очікуємо на осудження.
Буквально завжди ми чуємо настанову від священика носити натільний хрестик. Проте дуже часто хрестик просто ввійшов у атрибут щоденного одягу як прикраса, елемент біжутерії. Як все-таки витримати сакральність хреста?
Насправді це неможливо «зарезервувати» хрест тільки для християн. Знаки хреста є присутні у різних культурах і релігіях, і там він має свої сенси. Завдання нас, християн, наголошувати, що хрест – це ісповідування, а не прикраса. Апостол Павло влучно каже: «Хрест Господній – ганьба для юдеїв, глупота для греків, а для нас – спасіння» (пор. 1 Кор 1:18-24). На цьому потрібно наголошувати: хрест – атрибут нашої віри, через нього ми отримали спасіння. Звичайно, він є надією на те, що ми маємо силу над злим. Хрест ніколи не діє відокремлено від особи Христа, це Його перемога.
Церква заохочує своїх вірних брати участь у Літургії в цей день, адже він входить у цикл дванадесятих свят. Які літургійні особливості цього празника?
Передовсім цей день нагадує нам історично про віднайдення хреста. Але в цей день Церква пропонує возносити хрест. Возношення має євхаристійний вимір. Наша головна молитва – возношення, саме так перекладається анафора. Возносячи хрест, ми пригадуємо про возношення Христа, яким завдяки Богові, ми спаслися. Тому Церква заохочує вірних приходити, почитати хрест і пригадує, що все наше життя мало б бути позначене нашим людським возношенням, жертвуванням себе Богові. Ми кажемо, що в кожного є свій хрест. Це лише наше людське позначення. Ми маємо прийняти своє життя таким, як воно є і віддати його Богові. Сприйняти його як жертву, коли ми беремо свій хрест і йдемо за Христом. У цьому також суть і велич цього дня. Тому потрібно навчитися бачити наше життя як хрест, хрест, вознесений для слави Богові.
Спілкувалася Юліана Лавриш
Повязані записи
