Храм Архистратига Михаїла РКЦ на Сихові вирізняється незвичною архітектурою. Старовинна цегла з якої збудована споруда, навіває думку, що перед нами старовинна сакральна будівля, а якщо зайдемо всередину, то бачимо, що інтер’єр порівняно сучасний. Окрім того у храмі є численні святині. Зокрема сутанна Папи Івана Павла ІІ. Про життя парафіяльної спільноти спілкуємося у екслюзивному інтерв’ю із настоятелем храму о. Яцеком Коцуром.
-
Отче Яцеку, перед тим як ви будете розповідати про храм Архангела Михаїла, розкажіть трохи про себе: звідки ви родом, чому вирішили стати священнослужителем?
-
Я родом з Шльонська, це такий район Польщі. Там я служив як священик 8 років. Після висвячення я вирішив працювати на Сході України. Думка стати священиком була через те, що я був задіяний, як на той час багато молоді, в різних церковних рухах, а саме в дуже відомому із них рух «Світло Життя» (загальновідомий як Оаза), був міністрантом, тобто прислуговував біля вівтаря. Але спочатку вступив на юридичний факультет. Навчання було дуже цікаве, але там я переконався, що це не є моє покликання і вирішив вступити до духовної семінарії в Катовіцах, яку закінчив через 6 років. Пізніше, служив у Польщі в двох парафіях.
-
Ви є настоятелем храму св. Архангела Михаїла у Львові, якою є історія цього храму?
-
Це храм римо-католицької парафії. У 1995 році архієпископ Львівський латинського обряду Кардинал Мар’ян Яворський створив парафіяльну спільноту. Після радянських часів це місце було занедбане. І в такому стані попередник купив цей будинок. Полагодив його для подальшої служби в ньому. Зараз там знаходиться охоронка. Кожного дня туди приходять сестри монахині і волонтери, які займаються з дітьми. До цієї парафії належить масив Сихів, с. Зубра і с. Пасіки-Зубрицькі. Із розвитком інфраструктури на Сихові, виникла така думка, що треба будувати храм, але мій попередник не хотів це починати. Єпископ шукав когось, щоб кому міг би доручити це завдання і доручив його мені. Це була єдина парафія в Україні, яка, можна сказати, була під опікою Катовицької Архідієцезії. Це дуже велика дієцезія, і я мав дозвіл їздити по всіх парафіях цієї дієцезії, щоб збирати кошти на побудову храму. Також парафіяни складали великі пожертви і так ми побудували храм. У 2004 році я поїхав до Риму і мав можливість зустрітись з святим Іваном Павлом ІІ , який освятив наріжний камінь під костел. І це нас спонукало ще більше до того, щоб швидше починати будівництво. Будівництво храму тривало від 2008 до 2018 року. Освятили храм 29 вересня 2018 року. Освячував архієпископ з Катовиц – Віктор Скворц.
Розкажіть про архітектора цього храму?
-
Архітектором нашого храму був Станіслав Нємчик (Stanisław Niemczyk) з Тих (Польща), який, на жаль, помер 40 днів тому (співпраця Іван Ганик та Віктор Левчук). Це незвичайна людина. Я дуже радий, що мав можливість зустрітися і працювати з ним. Тому що, це людина і дуже побожна, і мудра, і добра. Цікаве було, з такої професійної точки зору, те, що він не йшов за сучасним будівництвом. Адже дуже часто бувають архітектори, які хочуть щось зробити, лиш би це було сучасне, щоб здивувати всіх. Він навпаки звертався до історії, до історичних форм і одночасно використовував сучасне там, де це було доречно. Він вважав, що кожен символ, кожен знак має щось означати – своєрідний аскетизм. Станіслав побудував 10 храмів і всі вони схожі між собою. Наш, можливо, трішки відрізняється, тому що на початку будівництва був інший архітектор. Я зрозумів, що з цим архітектором я храму не збудую, тому що він по-іншому це бачив. Ми змінили архітектора і ним став Станіслав Нємчик. Ще однією особливістю цієї людини було те, що він дивився на храм і з практичної точки зору. Це була людина, яка приходила до храмів і молилася в них, це була людина молитви! Він багато перебував в різних храмах, ходив на різні Богослужіння, тому з практичної точки зору знав як треба будувати храм.
-
Чому саме Архангел Михаїл був обраний як покровитель цього храму?
-
Наша парафія є якби наступницею парафії в Зубрі де є костел св. Архангела Михаїла, зараз це є церква св. Параскевії. Ми подумали і вирішили, так би мовити, перенести покровителя з того храму до нас. Ось така історія.
-
Якими є головні особливості цього храму?
-
Архітектурна особливість є така, що він ззовні виглядає як старовинний, тому що храм побудований з цегли, яка датується ХІХ- поч. ХХ ст. Оригінальна цегла, яка 120 років десь стояла і яку ми купляли і чистили для будівництва. А форма храму зсередини є досить сучасна, в тому сенсі, що з кожного куточка в храмі здається, що ти близько вівтаря. Люди, які перший раз відвідують храм не розуміють, чи вони є в новому храмі чи у старовинному.
-
Які артефакти наявні у храмі?
-
Унікальною реліквією цього храму є сутанна св. Івана Павла ІІ. В якій папа ходив останні роки свого життя.
-
Як вона сюди потрапила?
-
У 2011 році, коли відбувалася беатифікація Папи Івана Павла ІІ Архієпископ Мечислав Мокшицький, який 9 років був секретарем Папи, після його смерті мав право взяти собі різні пам’ятки пов’язані з його життям і він взяв сутанну папи. Він позичив мені цю сутанну. Пізніше я попросив щоб вона тут перебувала під час будівництва. Було зроблене спеціальне місце в стіні, це не було передбачено проектом. Коли приїхав архієпископ, він був здивований, побачивши цю сутанну папи і дозволив залишити її у храмі.
-
Чи ведеться літопис діяльності храму?
-
Ні, але є книга гостей які відвідують храм. Є фотодокументація. На основі цієї фотодокументації можна буде зробити хроніку парафії або храму.
-
Яка символіка присутня у храмі?
-
Почнемо з вівтаря. Вівтар нашого храму – цегляний, як і весь храм. На ньому розміщена менса, тобто вівтарна плита. Під нею, згідно з давньою традицією, є мощі двох святих: Яцека Одровонжа та Якова Стрепи. На вівтарі зображений пелікан. Це давній символ Євхаристії – Ісус, який живить нас своїм Тілом і Кров’ю, як пелікан, коли його дітям загрожує голодна смерть.
Амвон. Амвон є місцем де читають і проповідують Боже Слово, так само як вівтар є столом Євхаристії. На ньому зображено голуба – символ Святого Духа, оскільки Біблія, тобто Боже слово, написана під натхненням Святого Духа.
Образ святого Архангела Михаїла.
Образ Пресвятої Діви Марії Гваделупської, яка була також в руках св. Івана Павла ІІ. Він подарував цю ікону священнику, а той в свою чергу – нашій парафії. Це, звичайно, репродукція образу, а автентична ікона знаходиться в Мексиці. Діва Марія зображена в тимлі (інціанському верхньому одязі). На одязі Діви Марії з цієї ікони зображені зірки, які є знаком Божого благословення. Наш архітектор придумав зобразити такі ж зірки в різних місцях: ззовні та всередині храму. Матір Божа Гваделупська є покровителькою захисників ненароджених дітей.
Дзвони. Наша парафія має два дзвони, які будуть висіти на дзвіниці, що є частиною храму:
•Один важить 95 кг і має напис: «Я кличу – хто є як Бог». Його подарував єпископ Мар’ян Бучек у 1995 р.
•Другий, з написом «Моє ім’я – святий Яцек» і вагою 420 кг, є подарунком парафії Святого Станіслава в Сушці (Польща) з нагоди освячення храму у 2018 р.
Хрестильниця. Хрестильниця у формі колодязя в нашому храмі має нагадувати про розмову Ісуса і жінки самаритянки, яка відбулася біля колодязя. Саме там Ісус відкрив таємницю хрестильної води, яка дає Вічне Життя. Біля хрестильниці уділяються Таїнства Хрещення і Миропомазання. Вона розташована біля входу до храму, вірні занурюють пальці і роблять знак хреста на спомин про таїнство Хрещення, завдяки якому вони удостоїлися гідності Божих дітей.
Наріжний камінь храму. Згідно з давньою традицією, в церковній будівлі розміщено наріжний камінь, символ міцної основи, на якій ми будуємо, тобто Ісуса Христа. Наш наріжний камінь, який був особисто освячений святим Іваном Павлом II у його приватній каплиці 15 лютого 2004 року під час нашої з ним зустрічі, знаходиться на підлозі церковної вежі.
Сутанна св. Йоана Павла ІІ
Скажіть, як ви ставитеся до осучаснення церкви? Для прикладу, Ви ведете сторінку в Facebook, але не всі церкви це роблять. Тому це вже щось нове, сучасне.
-
Там де йде мова про розповсюдження віри, а навіть не тільки віри, а просто інформації, то важливо, щоб це відбувалося будь-якими способами. Спосіб, яким є Facebook не є неморальним чи моральним, він є нейтральний сам по собі. Але це добре, що багато людей потрапляють до нашої парафії через цей сервіс. Я думаю, принаймні половина тих, які прийшли впродовж останнього року до парафії, прийшли через Facebook. Це римо-католики, які переселилися до Львова з області і інших областей, де історично було більше римо-католиків, чи навіть зі сходу, а також люди, які не є римо-католиками. Вони не знають якого вони віросповідання, а ходять до церкви за даниною моди. Важливим є те, щоб у парафії були різні групи, різні спільноти і ми намагаємося це робити.
-
Як ви працюєте з різними віковими категоріями? Тобто, чи для прикладу, в вас є дитячі служби? Як це все відбувається?
-
Так, дитячі служби в нас є. Кожної середи на 9 ранку є служба для маленьких дітей. Приходить на богослужіння 30-40 дітей, деколи 20, по-різному. І в суботу є для старших дітей, на 11 годину. Кожної другої неділі місяця після кожної служби є благословення вагітних жінок і дітей, і відповідно є проповіді для дітей на тих службах.
-
А скільки часу триває таке Богослужіння?
-
До години. То є діти. З молоддю є так само зустрічі руху «Світло Життя», оази. У нас є 3 священників: зі мною співслужать о. Сергій та о. Андрій, які постійно мають з молоддю різні поїздки. Також ми працюємо з родинами. Це, мені здається, найважливіше. От якраз відбуваються такі реколекції в Язловці, на яких присутні 4 родини.
-
Зайшовши до вас, на територію храму, ми побачили дітей, тобто ми побачили табір. А можете розказати чи проводяться якісь екскурсії, як проходять заняття у таборі і т. д.?
-
Переважно такий табір є кожного року, але трошки інший. Триває він 6-7 днів. Дітей є багато. Буває навіть 45. Відповідно там треба багато аніматорів, волонтерів, які будуть займатися з дітьми. Ці заняття проводить сестра Серафина з отцем Сергієм. Вони за це відповідають. В минулому році за табір відповідав я. Це вже 15 років поспіль ми організовуємо такий табір. І навіть зараз є настільки багато дітей, що треба розділяти на старших (від 5 класу) і на молодших( до 5 класу). Зараз відбувається для молодших дітей. Складаємо програму на кожен день: якісь несподіванки, праця в групах. Діти це дуже люблять, спілкуються між собою, мають різні завдання і обов’язки на цілий день. Кожного дня є служба для дітей з проповіддю, вечірня молитва, ранкова молитва, зарядка. Один або два рази є екскурсія до Львова чи в інше місце. Їздимо у Крехів і Страдч. Для дітей це дуже цікаво, адже не всі діти є місцевими, а приїжджають також з області, їм взагалі надзвичайно цікаво бути у Львові.
-
А це безкоштовно чи є певна сума?
-
Символічна оплата.
-
В чому запорука вашого активного громадського життя?
-
Напевно семінарія так виховала нас, щоб бути активними. З іншого боку, я бачив багато священників, котрі вели активну громадську роботу і навчився багато чого від них. І напевно рух «Світло Життя», оаза. Він також формує в такому напрямку людей, щоб були активними. Я це бачу і по наших мирянах, по наших подружжях, які через той рух стали більш активними, відкрилися і стали сильно задіяними в церковній справі волонтерами.
-
Наскільки ми знаємо, щонеділі у цьому храмі також звершується Богослужіння польською мовою. Розкажіть про це.
-
Так, це правда. Ранішня Служба Божа, на яку переважно приходять старші люди відпрявляється польською.
-
Ваш храм співпрацює з іншими храмами чи можливо з якимись організаціями?
-
Всі парафії співпрацюють між собою. Є різні події, які разом організовуємо, різні рухи, які є в нашій парафії. І вони розповсюдженні по Україні. В рамках тих рухів чи молодіжних, чи спрямованих на подружжя, на родину є така співпраця.
-
Чи долучався храм до допомоги військовим на Сході України?
-
Ми збирали кошти, коли війна тільки починалася, але ми більше спрямовані на допомогу онкохворим дітям. В нас є така акція: раз чи два рази на рік збираємо кошти на лікування онкохворих дітей. Парафіяни дуже жертовно відносяться до цієї проблеми. Є різні такі акції. Коли хтось нас просить про якусь допомогу, перевіряється цей фонд, і якщо все гаразд, то запрошуємо. Час від часу щось таке відбувається. А наша монахиня, сестра Октавія, тільки що повернулася з Маріуполя, де власне була декілька днів, як волонтер. Вже другий раз вона допомагала тим, хто страждає від війни: ходила до дітей, до лікарні, до хворих. Така особлива акція є між всіма конфесіями.
-
Це були всі запитання на сьогодні. Ми були дуже раді знайомству з вами. І ми дякуємо за те, що ви погодилися дати нам інтерв’ю. Спасибі за вашу гостинність.
Підготували стажувальникики видання “Духовна велич Львова”Олена Король, Квасниця Василина
Джерело: http://tvoemisto.tv/
Перше фото із фб-сторінки о. Яцека Коцура
Повязані записи
