Уже декілька тижнів ми у стані боротьби з епідемією коронавірусу – пандемією, яка охопила весь світ. Медики тримають цю лінію оборони і тепер від них та їхнього професіоналізму, позиції, залежить багато. Звичайно, що і від політиків також – котрі займаються питаннями логістики й менеджменту, правильної організації процесів і дотримання карантину, забезпечення тих самих медиків усім необхідним. Також і від нас, завданням яких є дотримуватися розумних рекомендацій, турбота про себе і ближнього. Не менш важливими, у цій ситуації, є внутрішній спокій і впевненість. Відомий медик давнини Ібн Сіна саме паніку називав половиною хвороби, а спокій – половиною здоров’я. Отож, аби віднайти спокій і не ускладнювати завдання медикам, звернемося до прикладів найвидатніших представників професії медика у давньому Львові й найцікавіших штрихів із біографії останніх.
Павел Боїм (1581 – 1641)
Через унікальну пам’ятку архітектури у центрі Львова, дивовижну каплицю епохи Ренесансу, про рід Боїмів знають у різних куточках світу. Кожен клаптик цієї споруди “промовляє” до споглядача і то біблійними словами. Побачити цю красу – це відчути дух епохи і світосприйняття людини того часу. Не менш цікавими за каплицю були і долі представників роду, який її фундував. Купці, лікарі, чиновники, монахи (один навіть побував у Китаї) і ін. Один із цікавих, але мало знаних представників роду – це Павел Боїм.
Він навчався у Падуї, де став доктором філософії та медицини. На згадку про цю подію ґмерк Боїмів, тобто їхній міщанський герб, до сьогодні зберігається в університеті цього міста. Після завершення навчання наш герой поварнувся додому, де займався лікарськими практиками, бізнесом і навіть став чиновником. Його можна назвати бізнес-партнером Яреми Вишневецького, великого землевласника й одного з найбільш впливових та освічених діячів свого часу. Боїм допомагав у транспортуванні сировини із володінь цього князя – зерна, волів і поташу. Це все переправляли до Ґданська, а вже звідти – до Західної Європи. Відтак Річ Посполита мала статус “житниці Європи”.
Окрім описаного, Павел Боїм також зробив успішну політичну кар’єру – він був львівським райцею й займався питаннями благоустрою міста. Пізніше навіть війтом і бургомістром. Проте свою діяльність, цей чоловік багатьох талантів та здібностей, розпочинав у львівському шпиталі Святого Духа (колись знаходився на сучасній площі Івана Підкови). Був там економом і займався лікуванням, допомагав бідним і старшим – заради останнього цей заклад і існував. Власне лікарськими практиками займався до кінця життя, попри політичну діяльність і посередництво у бізнесі. Пацієнти йому траплялися різні. Був між ними і король Речі Посполитої Зиґмунд ІІІ Ваза.
Юрій Дрогобич (1450 – 1494)
У Львові Юрій Дрогобич не народився, але у нашому місті, як вважається, навчався – у школі при латинській катедрі.
Зрештою, через Львів він себе ідентифіковував, коли навчався у Болоньї. Місто Дрогобич там не усі знали, тому він записався як Джорджо да Леополі. Згадуємо про цього діяча, адже він також був медиком. Про це не так часто говорять – дану персону більше сприймають через призму інших речей: викладання й ректорство у Болонському університеті, викладання у Кракові, перша надрукована книга вихідця з наших теренів (“Прогностична оцінка поточного 1483 року”).
Попри усе сказане, Юрій Дрогобич був і медиком – доктором медицини й займався медичними практиками. Більше того, саме Юрій Дрогобич – це перший “українець”, який став доктором медицини. Це відбулося у далекому 1482 році, у тій самій Болоньї. Відтак, він також перший із вихідців з наших територій, що робив розтин людського тіла. Задля діагностики хвороб і пошуку шляхів їх лікування. Це все у тій самій Болоньї, одному з найдавніших університетів у світі. Місці, куди Юрій Дрогобич, скоріш за все, зайшов пішки – з Кракова. Як бачимо, йшов не даремно.
Еразм Сикст (бл. 1570 – бл. 1635)
У наші дні Львівщина славиться туристичим потенціалом. У тому числі, курортами й відпочинковими комплексами. До прикладу, історія курорту й санаторію у Трускавці нараховує уже далеко більше сотні років. Водночас, перша ластівка, у цьому плані, з’явилась навіть задовго до розбудови відпочинкових баз у цьому місті, хоч пов’язано це все також із лікувальними водами нашого регіону й лікарями.
Декілька століть тому у Львові мешкав Еразм Сикст. Він навчався у Кракові й італійських містах. У 1602 році став доктором медицини, але по тому повернувся на рідні терени. Сикст був чоловіком цікавим і розумним – знав мови, перекладав. Він “наблизив” до місцевого читача відомого філософа-стоїка Сенеку. Сам також захоплювався ідеями цього мислителя, намагався адаптувати їх до того, чим займався – медицини. У 1627 році, у друкарні Яна Шеліги, що у Львові, Еразм Сикст видав “Медичний коментар до творів Сенеки”. Відтак популяризував його ідеї.
Еразм Сикст був переконаний, що кожен лікар повинен мати свою філософію і без цього неможливо займатися медициною. Медицину і філософію львівський лікар називав сестрами і стверджував, що неможливо вилікувати тіло людини, якщо вона має хвору душу. Тому лікар, у його сприйнятті, не той, хто лікує, а той, хто міняє спосіб життя пацієнта, його звички, харчування, а в такий спосіб, може не завжди помітний та усвідомлений для самого пацієнта – дбає про того.
Значно важливішим за лікування, на думку Еразма Сикста, було попередження хвороби. Саме тому він закликав пацієнтів доглядати за собою і власним здоров’ям, розробляв відповідні рекомендації. З такою ціллю Сикст почав досліджувати місцевість у районі сучасного селища з назвою Шкло. У книзі з назвою “O cieplicach we Skle ksiąng troie” він описав термальні джерела цієї місцевості, навів результати аналізу цих вод, які сам проводив, а також пояснив їхні лікувальні властивості, популяризував грязеліування.
Для знавців давньої історії Львова персона Еразма Сикста є знаною через ще одну деталь. У 1614 – 1629 роках він був економом у шпиталі Святого Духа. Тоді ж – і практикуючим лікарем. Згодом головним лікарем Львова. Саме у цей час він, очолюючи обурених львів’ян, дав по зубах Мартину Кампіану, представнику знаного львівського роду, меценату і політику. З точки зору сьогодення, Мартина Кампіана можна назвати олігархом. У певний час він занадто захопився фінансовими махінаціями, узалежнивши від себе практично все місто. Відтак львів’яни повстали проти цього й вигнали політика з міста. Останньому не допомогло навіть заступництво короля. Саме Еразм Сикст тоді і став бургомістром Львова.
Книга історії Львова багата подібними сюжетами й біографіями інших лікарів, які, подібно до згаданих у цьому тексті, професійно і з думкою про громаду та ближнього, виконували взяті на себе обов’язки. Перечитуючи їхні життєписи, ловимо себе на думці, що дуже багато, навіть в наші дні, залежить від тверезості думки, спокою і чіткого та професійного виконання обов’язків.
Євген Гулюк
Більше дізнатися можна з наступних джерел:
- Гулюк Є. Львівський “сірий кардинал”, або бізнес-партнер найлютішого ворога Богдана Хмельницького // Фотографії старого Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/lvivskyj-siryj-kardynal-abo-biznes-partner-najlyutishoho-voroha-bohdana-hmelnytskoho/
- Гулюк Є. Сенека у Львові, або ангельські і диявольські обличчя лікарів // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/seneka-u-lvovi-abo-anhelski-i-dyyavolski-oblychchya-likariv/
- Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2002. – С. 78 – 86.
- Сюндюков І. “Пан магістр Георгіус з Русі” // День, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/pan-magistr-georgius-z-rusi
ФОТО із https://uk.wikipedia.org/
/https://www.medievist.org.ua/
Повязані записи
