19 листопада 2022 року спільнота «Слід Життя» провела молитовну зустріч із нагоди п’ятилітнього ювілею. Захід відбувся в Головному домі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви у Львові.
На святкування п’ятиліття «Слід Життя» запросив друзів спільноти – до звітної зустрічі долучилися батьки, лікарі, що співпрацюють з госпісом, священнослужителі. Вечір присвятили діленню і спогадам про роки діяльності «Сліду Життя» від заснування дотепер, зокрема і про цьогорічну молитву у Всесвітній день пам’яті про перинатальну втрату, що традиційно відбулася 15 жовтня в Архикатедральному Соборі святого Юра.
Зустріч не випадково провели у переддень свята блаженної Йосафати (Гордашевської), адже засновниця госпісу «Слід Життя» сестра Юстина (Голубець) – монахиня Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви. Тож цей вечір був також присвячений вшануванню пам’яті блаженної – співзасновниці Згромадження, вчительки і лікарки Йосафати.
Перинатальний госпіс «Слід Життя» – це неприбуткова організація, яка є першою пропозицією перинатальної паліативної опіки та допомоги в Україні. Вже декілька років спільнота об’єднує батьків, що пережили перинатальну втрату. Госпіс надає можливість отримувати висококваліфіковану і міждисциплінарну допомогу сім’ям, дітям яких під час вагітності було діагностовано невиліковну хворобу або несумісні з життям відхилення у розвитку.
Важлива складова діяльності «Сліду Життя» – співпраця з лікарями. На зустрічі були присутні, зокрема, Надія Гельнер, завідувач медико-генетичного центру Інституту спадкової патології національної академії медичних наук України, та Вероніка Колдра, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених Львівського обласного клінічного перинатального центру, дитячий лікар-анестезіолог.
Пані Надія Гельнер розповіла про початки залучення сестри Юстини до допомоги сім’ям, перед вагітністю яких постав важкий діагноз, зародження та розвиток ідеї госпісу, супроводу й підтримки, зокрема й про конкретні випадки, коли втручання «Сліду Життя» дозволяло зберегти вагітність або ж змінювало підхід до сприйняття втрати. Важливими, на думку пані Надії, є психологічна освіта і духовний досвід с. Юстини, який доповнив співпрацю: «Ми отримали духовні крила підтримки, яких потребували. І ми стараємося – боремося за кожне життя». Приклад батьків, які відважуються зберегти вагітність попри ризиковані захворювання, показує, яким чудом є життя, наголосила лікар.
Із проблемними вагітностями стикається, зокрема, неонатальний центр, для якого поняття перинатальної втрати не є новим. «Наприкінці року ми здаємо суху лікарняну статистику. Але за кожною цифрою стоїть мама, батько, родина, сім’я», – наголосила пані Вероніка Колдра і зазначила – роки співпраці з госпісом показали, наскільки необхідний подібний супровід, аби жінка не залишалася сам-на-сам зі своєю проблемою. Задля цього подібну діяльність треба розгорнути в кожному пологовому будинку та кожній лікарні.
Кілька мам поділилися своїм досвідом і свідченнями про діяльність «Сліду Життя», скеровану на всебічну кваліфіковану підтримку як під час вагітності, зокрема при летальному діагнозі, так і після неї, щоб надавати супровід та допомагати пережити втрату.
Розповіли під час вечора про проєкти госпісу, представлення його діяльності на міжнародному рівні, розвиток та майбутні перспективи, а також про щорічне вшанування Всесвітнього дня обізнаності про перинатальну втрату. Зокрема, як наголосила сестра Юстина, саме Львів став першим містом, де в 2016 році на загальноміському рівні провели захід, присвячений дітям, що відійшли до вічності під час вагітності.
Отець Андрій Хомишин, військовий капелан, Синкел у справах капеланства військових, ув’язнених, студентів і дітей сиріт Львівської Архиєпархії УГКЦ, поділився спогадами своєї співпраці зі сестрою Юстиною, зокрема і про те, що сестра проводила лекцію, якою ознайомлювала із питанням перинатальних втрат курсантів Академії сухопутних військ.
Духовне слово про молитву промовив також о. Богдан Кулик, капелан Національного лісотехнічного університету та Львівського інституту Університету банківської справи. Діяльність «Сліду Життя» проповідник порівняв із євангельським уривком про помноження хлібів – а також пов’язав із харизмою блаженної Йосафати, з одиночної справи якої розвинулося велике діяльне Згромадження: «Коли людина починає робити щось з любові – реальної любові, правдивої Божої любові – є велике примноження того діла. Дійсно, та велика любов, посіяна Господом, керує і провадить цим світом».
Відтак була звершена Велика Вечірня з Литією, до якої долучилися о. Андрій Хім’як та о. Микола Семенишин – майбутні єпископи УГКЦ. Отець Андрій Хім’як також промовив слово про блаженну Йосафату, роздумуючи над постаттю сестри, матері та вчительки і звернувши увагу на її життєве гасло: «Слава Богу, честь Марії, нам мир». «На дорозі освячення дивімося на ці дороговкази», – наголосив ієрей. «Коли ми щось робимо – посвячуймо наші справи Богові. Коли Господь до нас навідується, бо ми славимо Його і Його Матір – ми отримуємо мир. Цей мир, напевне, є дорожчий за відсутність війни. Просімо про той мир з неба, мир, який дає Господь. Щоб той мир наше серце наповнив і потім виходив із нас до наших ближніх. Щоб у нашому мирі була присутня любов».
Після Вечірні відбулося помазання єлеєм та молитовне почитання мощей блаженної Йосафати.
Учасники зустрічі мали можливість поспілкуватися за спільною трапезою, а також побачити фотовиставку Мирослава Тернавського – світлини, зроблені протягом п’яти років на молитовних зустрічах 15 жовтня, що відбувалися в Архикатедральному Соборі святого Юра.
Підготувала Марія Цьомик
Світлини із фейсбук-сторінки госпісу «Слід Життя»
Повязані записи
