Серед Отців та Вчителів Церкви особливо шанованим є святий Іоанн Златоуст (347 – 407) – видатний оратор та полеміст, укладач Літургії. Останній жив так давно, що для нас майже звичним стало сприймати його персону як легендарну, на рівні переказів та передання. Однак, св. Іоанн Златоуст був цілком реальним діячем, який багато зробив для усталення та кодифікації християнського вчення – він був Константинопольським патріархом і одним з тих, хто стоїть біля витоків християнської доктрини. Цей святий завжди тримав руку на пульсі життя, а його слова залишаються актуальними до сьогодні: “Як ось на гуслях не повинно однією струною пісню творити, а по всіх проходити згідно порядку чинного, так і в духовній доброчесності не лише один закон до спасіння приводить, а повинно всіх законів дотримуватись у повноті їх”. Через благі дії та мудрі слова цього святого усталилась практика номінувати храми в його честь. Про один з таких, пригадуючи день смерті святого, зараз поговоримо.
Храм св. Іоанна Златоуста у Львові
Якби у Львові знімали якусь із серій “Гаррі Поттера”, сучасний храм св. Іоанна Златоуста та приміщення Львівської православної богословської академії, що на вулиці Лисенка, напевне були б у кадрі. Хоч це місце важко назвати особливо популярним серед туристів, згадані вище споруди є справжніми архітектурними перлинами Львова і не залишають байдужими нікого. Святиню легко можна переплутати з якоюсь давньою твердинею, а її височенні шпилі лише посилюють таке романтичне відчуття. У 1991 році ці приміщення передали УПЦ КП (сьогодні Православна Церква України). Після проведення ремонтних робіт, у 1992 році тут відкрили та освятили храм св. Іоанна Златоуста, а в монастирських приміщеннях сьогодні пишеться історія Львівської православної богословської академії.
Перші сторінки та призначення комплексу
Цей незвичайний комплекс є ізюминкою львівської архітектури ХІХ століття. Він будувався з червоної та жовтої цегли в стилістиці неоготики або псевдоготики, зразків якої в нашому місті, на щастя, вистачає. При цьому, у кожному з випадків споруди є неповторними та самобутніми. Сакральні будівлі на тодішній вулиці Курковій, тобто костел Найсвятішого Серця Ісусового і монастир Найсвятішого Причастя, зводили для монахинь францисканок, які приїхали до Львова з Ґнєзна. Після зміни декількох локацій у нашому місті, вони, врешті, облюбували мальовниче та колоритне місце над Личаківською вулицею.
Коротенька передісторія
У 1877 році представниці ордену францисканок викупили для себе немалу ділянку землі у М. Ротмана в районі сучасної вулиці Лисенка. Надалі настоятельниця та адміністрація монастиря шукали усілякої підтримки, адже попереду було дуже багато роботи. Відтак монахиням допомагали представники знатних родів з різних європейських міст. Знайшли підтримку і у Ватикані. До прикладу, саме нунцій папи у Відні, архієпископ Л. Якобіні, освятив перший камінь під будівництво костелу францисканок на Личакові.
Будівництво та освячення
Будівлі, що на сучасній вулиці Лисенка у Львові, зводили за проектом видатного місцевого архітектора, викладача і ректора Львівської Політехніки Юліана Захаревича. Знаково, що свій проект вчений надав у розпорядження монахинь та магістрату міста безкоштовно. У відповідності до останнього, на тодішній вулиці Курковій мав постати комплекс споруд з поєднанням неороманської та неоготичної стилістики. У композиції комплексу храм повинен був займати центральне місце. Зі сторони входу бачимо круглу розету, а над входом, у арці – мозаїчне зображення Христа, який у багряниці і з державою у лівій руці. Ще вище, у круглій мозаїці-медальйоні, монограма Ісуса Христа в оточені променів і крилаті Херувими. Будівельні роботи на цьому місці тривали до 1889 року. Наприкінці вересня згаданого року, зусиллями нунція Алессіо Ґалімберті та за присутності римо-католицького духовенства, храм освятили.
Оздоба інтер’єрів
Настоятельниця монастиря на той час, с. Марія Моравська, зуміла проробити дійсно титанічну промоційну роботу. Таким чином, вдалося заручитися серйозною підтримкою та фінансовою допомогою багатьох впливових людей. Це дозволило реалізувати цікаві ініціативи й виконати для храму унікальні роботи. Так, головний вівтар, який був з мармуру та алебастру, виготовили на кошти графської родини Ліхтенштайнів з Відня. Робили його на фабриці Леопольда Шімзера та за проектами Леонарда Марконі. При східній стіні святині був вівтар св. Йосифа, який робили у Мюнхені за кошти родини Подгурських. З протилежного боку був вівтар Божої Матері.
Справжньою гордістю та окрасою храму були вітражі. Їх також виконали у Мюнхені, на фірмі Маєрів у 1887 – 1889 роках. У вівтарній частині були зображення св. Меланії, Ісуса Христа та Архангела Михаїла, а над входом до святині – вітраж із зображенням Богородиці.
Непрості роки
Після Другої світової війни сестри францисканки залишили комплекс та виїхали до Польщі. Зрозуміло, що сакральний комплекс більше не використовували за призначенням. У монастирських приміщеннях тоді влаштували госпіталь, а пізніше навіть інфекційну лікарню. Частину приміщень ще раніше почали використовувати як архів. У самому храмі зробили склад. Це не могли не мати впливу на стан збереження святині. На жаль, у той період було втрачено головний вівтар. Його демонтували. Трохи краща доля спіткала стінопис – типово для таких випадків, його побілили. На щастя, ніхто не запропонував демонтаж вітражів святині – їх тоді просто заклеїли.
Наші дні
Перед відкриттям комплексу і поверненням його до життя тут проводилися ремонтні та реставраційні роботи. Між іншим, зусиллями працівників інституту “Укрзахідпроектреставрація”, у 1994 році реставровано вітражі храму. Останні збереглися від часів будівництва святині. Особливо це стосується трьох вітражних зображень у апсиді, які наприкінці 80-х років ХІХ століття були виконані у Мюнхені фірмою Ф. Маєра.
У вівтарній частині святині було встановлено іконостас. Під побілкою радянського часу збереглися автентичні розписи з геометричними та рослинними орнаментами. Уже в період незалежності їх було належним чином законсервовано. Можливо, колись буде можливість відновити ці роботи у повному обсязі. Збереглися до наших днів і автентичні двері святині. Також стіна, яка відділяє хори. Особливістю останньої є автентична різьба із зображенням сцени Воскресіння Христового та євангелістів. Хоч у православній традиції немає практики використання умивальниць, задля збереження автентичного вигляду храму було відновлено ті з них, які були відбиті у радянський період.
Серед реліквій святині давнє розп’яття, ікона Благовіщення XVIII століття, ікона преподобного Меркурія, який допомагав хворим, Святителя Спиридона Тріміфундського, ікона Божої Матері і ін. Під вівтарною частиною храму є крипта, в якій похована засновниця і благодійниця монастиря францисканок на Личакові Марія Моравська. За Папи Івана Павла ІІ було запущено процес її беатифікації, але сьогодні він призупинився.
Храм належить до пам’яток архітектури місцевого значення. Він є академічним і студентським, але його двері відкриті у наші дні для всіх бажаючих.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Гуменний В. Серце Ісуса у Львові, або історія будівлі монастиря францисканок // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/sertse-isusa-u-lvovi-abo-istoriya-budivli-monastyrya-frantsyskanok/
- Мельник І. Вул. Лисенка, 43 – церква св. Йоана Золотоустого (колишній костел Серця Ісусового) // Центр міської історії Центрально-Східної Європи [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/lysenka-43-church/
- Новик А. Церква Іоанна Златоустого. Унікальні вітражі чудом вціліли, коли храм нищила радянська влада // Galinfo, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://galinfo.com.ua/photo/tserkva_ioanna_zlatoustogo_unikalni_vitrazhi_chudom_vtsilily_koly_hram_nyshchyla_radyanska_vlada_foto_188075.html
О. Назар Лозинський. Святитель Іоан Золотоустий – борець за істину // Духовна велич Львова, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://velychlviv.com/svyatytel-ioan-zolotoustyj-borets-za-istynu/
ФОТО з https://photo-lviv.in.ua
https://lia.lvivcenter.org
https://galinfo.com.ua
https://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
