Простота, я би сказав, полягає в високій духовній культурі. Бути людиною, бути собою — то не треба вдавати, не треба видумувати Бог зна що, мати купу золотих перстенів, дуже елеґантний одяг і так далі.
Що людину, власне, робить щасливою?
Я наведу приклад зі сфери мистецтва. Дуже багато людей думає, що щось може бути гарним тільки коли воно зроблене з дуже дорогоцінних матеріалів: золото, срібло, мармури і тому подібне… Навіть коли будують церкви, так думають: «Мусимо ж взяти найдорожчі матеріали».
Але краса не полягає в тому. Краса — це є щось з духовного. Краса може бути з дуже простих складників. Вона полягає в іншому рівні цінностей. Образ Рембрандта, чи Пікассо, чи іншого не мусить бути не знати з якого матеріалу. Їхня краса і їхня цінність є у тих цінностях духовних, які мистець вложив в них дуже простенькими засобами.
Хата може бути прекрасна з дуже простими меблями. Людина є прекрасна, коли не старається зробити себе важливою матеріяльними речами, але духовними цінностями. Людина справді проста.
Дозвольте ще один приклад з галузі науки.
Дуже великі науковці, науковці світової слави звичайно є дуже прості люди. Такий, хто мало ще знає, але хоче вдавати дуже мудрого, то він вдає, він є дуже скомплікований, він не є простий. Натомість людина, яка справді має величезне знання, вона, звичайно, є дуже-дуже проста. Дуже нескомплікована в своїх відношеннях до других людей.
Блаженніший Любомир
Джерело: “Історії для натхнення”
Повязані записи
