Всі ми неодноразово із захопленням слухали євангельський уривок про Закхея. Закхей був головою над митарями і бажав побачити Ісуса, але не міг із за великого натовпу людей. І ось він вилізає на дерево, щоб побачити Ісуса. Не зважаючи на те, що цей чоловік був малого зросту, його серце було сповнене великої віри. Закхей вважав себе недостойним навіть поговорити з Ісусом, він хотів лишень на відстані побачити Його. Але Ісус ще раніше побачив відкрите серце цього чоловіка, як і бачить серце кожного із нас. Ісус промовляє до нього: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». Господь приходить у цей світ, щоб завітати до дому кожного, навіть останнього грішника. Він хоче, щоб кожна людська душа не заблукала у цьому світі, а була повернута на дорогу спасіння. Про важливість прощення, як спосіб виправити помилки людської немочі, розмірковує сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич:
«Розповідь про митаря Закхея, який лізе на дерево, щоб побачити Ісуса, – це одна з улюблених дітьми розповідей. Але тут дуже важливо зрозуміти, що насправді в цій розповіді є дуже багато драматизму. Чому Закхей лізе на дерево? А тому, що він митар. Митарі в цей час – це були люди, які збирали податки. У своїй діяльності вони нерідко переходили межу і брали більше, ніж належиться. Так, бути митарем було прибутково, але митарів люди сприймали, як грабіжників, а часто вони такими і були. Для ізраїльтян митарі були зрадниками, тому що мито вони збирали для кесаря, а справжнім царем Ізраїля є тільки Бог. Саме тому митар – це зрадник, грабіжник. Гіршого за митаря, мабуть, не було нікого. У євангельському уривку ми читаємо про митаря Закхея, який був головою над митарями. Тобто, це була людина, яка мала все, яка була однією із найбагатших людей у Єрихоні, але вона не мала головного – друзів. Так, звичайно, були і інші митарі – його підлеглі, які мріяли зайняти його місце, і тому ця людина вважала себе безнадійною. Ця людина, мабуть, ніде не мала підтримки, але він почув, що йде Ісус, Який бачить людей, Який у грішнику бачить овечку, що заблукала і хоче її повернути до отари. Він чув, що Ісус – це лікар, Який приходить до хворих. Закхей навіть не претендує на те, щоб до Нього заговорити, він хоче тільки поглянути.
Що йому не дало побачити Ісуса? Вже в цей час існували люди, які свою неприязнь до римських окупантів проявляли в тому, що, змішавшись з натовпом, нападали на тих, хто співпрацює з окупантами. І якби Закхей зайшов у натовп, а натовп чекав на прихід Ісуса, то, очевидно, він дістав стусанів, був би побитий, можливо був би підрізаний кимось із ревних ізраїльтян, яких згодом назвуть зилотами. І тому Закхей хотів тільки подивитися, нічого не більше. Він сам у собі вже, мабуть, зневірився і тому лізе на дерево, бо люди його не пускають. І тут стається чудо: оскільки він хотів тільки поглянути, а Ісус побачив його першим. Ісус не тільки його побачив, Він заговорив до нього і ще й ввійшов до його дому. Вартує згадати, що ця подія відбувається у Єрихоні. Як ви пам’ятаєте, здобуття Землі Обіцяної почалося із здобуття Єрихону, а здобуття Єрихону було чудесним, бо по голосу труби, після обходу з кивотом, неприступні і древні стіни єрихонські впали. Таким чином місто було здобуте. Щось подібне відбувається і зараз – падають ці стіни осуду, стіни неприйняття, стіни гріха. Ісус прощає, даючи людині нагоду змінитися. Закхей розчулений тим, що Ісус до нього промовив, що Він зайшов до нього додому. Закхей кається, – те, що не зробили людські слова, зробило прощення. Закхей не просто пообіцяв дати частину свого майна вбогим, він каже про те, що якщо я когось скривдив, то віддам вчетверо. І ось саме прощення Ісуса змінило людину.
Розповідь про Закхея – це не просто гарна розповідь з такими комедійними моментами, а вона містить в собі надзвичайно важливу річ. По-перше, Ісус не чекає поки людина зміниться, щоб її простити. Дуже часто людина через свої помилки, через все, що вона пережила, настільки зациклена на своєму минулому, що і не може змінитися, спотикаючись далі і далі. Ісус робить навпаки – Він прощає, щоб людина могла змінитися. Інколи у грішнику потрібно побачити людину, яка заблукала і потребує зцілення. Це розповідь про те, що Бог завжди робить значно більше. Він промовляє до нас, Він приходить до нас. Ну, і, це розповідь про те, що саме так починається дорога Ісуса до Єрусалиму. Цього разу руйнуються стіни осуду, а це гірше за старовинні стіни Єрихону».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Повязані записи
