Чи буде війна? Це питання турбує зараз багатьох. Турбує настільки, що в мережах чи в розмовах це питання переважно витісняє інші теми. Але війни якоїсь окремої від тієї, яка триває вже вісім років, не буде. Так, вже вісім років триває війна. Змінюються хіба що фази меншого чи більшого загострення, але війна триває. І це не просто війна, як конфлікт між двома країнами, – це насправді, війна, як боротьба за майбутнє, як боротьба за свободу. Насправді – це продовження Революції Гідності. Просто солдати настільки добре виконують свою роботу, що для багатьох людей війни довший час не було, її не існувало, вона була десь там. Для багатьох людей це, немовби, серіал, який показують по телевізору. Ні, війна тривала, просто люди старалися про неї не думати, старалися про неї забути. Це подібно до того, коли ти скидаєш речі в шафу, а потім все на тебе вивалюється. І тому більшість цих розмов, страхів і елементів паніки – це наслідок того, що раптово починає валитися все те, про що старалися не думати. Очевидно, що в таких гібридних війнах змінюються хіба що фази, але сутності це не змінює.
Отож, як нам це пережити? По-перше, потрібно уникати ока кобри. Саме кобра перед нападом на жертву намагається її гіпнотизувати, намагається зламати бажання спротиву тощо. Для багатьох людей – це є монітор комп’ютера або телевізора. Люди слухають, люди переймаються, люди починають тим жити, зрештою, – на тому зациклюються. І, насправді, стає важче, аніж воно є насправді. Подібно як з горнятком води: коли ти тримаєш його декілька хвилин, тоді не відчуваєш, а коли тримаєш в руці довго, – рука затерпає, і це горнятко стає неймовірно важким. І тому перша порада – менше новин. Що таке новини? Новини – це повідомлення про щось важливе. Новини – це повідомлення про певні зміни, які би мали стосуватися нас. Насправді, новин є дуже мало, а інформації дуже багато. Для того, щоб бути в курсі подій, достатньо декілька хвилин вдень присвячувати безпосередньо новинам і читанню соціальних мереж. Зараз це насправді є дуже потрібно, але щоб воно нас не гіпнотизувало, як кобра. І тому – менше новин. Відчуття паніки, відчуття страху охоплює тоді, коли ми багато часу проводимо в закритому приміщенні. Тому гуляйте, дихайте свіжим повітрям.
Є ще одна важлива порада: стає страшно і нестерпно тоді, коли ми займаємо позицію глядачів чи спостерігачів. Так, тоді справді стає дуже страшно. Подумайте про те, що ви можете зробити тут і тепер. Є дуже цікава статистика про те, що у військових конфліктах серед воїнів є більше шансів вижити, аніж серед мирного населення. Так, в більшості своїй на лінії зіткнення шансів вижити є більше, ніж в тилу під час обстрілу. Звичайно, не хочу налякати, але щось подібне є з нами. Більше шансів запанікувати виникає тоді, коли ми займаємо позицію спостерігача, позицію байдужого спостерігача. Все можна пережити тільки тоді, коли ми бодай щось та й робимо. І знову ж таки, в соціальних мережах триває збірка на фронт: потрібні квадрокоптери, потрібно закупити оптику. Тобто існує дуже і дуже багато потреб, адже кожна гривня, витрачена на фронт, наближає момент перемоги, яка буде, вона відсуває небезпеку. Тому заходьте в мережі, шукайте інформацію про те, де війську потрібна допомогу. Але, звичайно, переглядайте, щоб це були в дійсності відповідальні волонтери. Робіть щось: дізнавайтеся про те, що є у вашому місті; шукайте курси підготовки. Звичайно, що не обов’язково всі мусять брати в руки зброю, але, наприклад, початкова медична підготовка. Це, зрештою, потрібно не тільки у військовий час, щоб знати, як діяти в екстремальних ситуаціях. Долучайтеся до різних ініціатив. Кожного разу, коли з’являється тривога, – моліться. У молитві приходить і розрада, і потіха, і довіра до Бога. Те, що відбувається, для нас є надзвичайно важливим уроком. Ми весь час думали, що якось воно буде, ми весь час йшли на якісь компроміси, аби тільки не було війни. Так, є небезпека, але, знаєте – це час платити за відсотками. Це був кредит, який ми взяли, а рано чи пізно все треба зробити правильно, просто чим пізніше, тим дорожче. Ось ми зараз якраз в тому стані. І ще надзвичайно важливий момент: чиніть спротив російському миру. І ще раз, це не обов’язково зброя. Що ви слухаєте? Позбудьтеся будь-чого московського, подивіться, а що слухають ваші діти, уникайте російських серіалів, уникайте російського контенту чи культурного продукту. Так, боротьба з руським миром починається з того вибору, який ми з вами робимо. Отож, не панікуйте, самоорганізовуйтеся, дихайте глибоко, допомагайте і моліться .
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)
За матеріалами відеоблогу прот. Ігоря Цмоканича для ресурсу «Варто – Галицькі Новини»
Повязані записи
