Дорогі брати і сестри! Від чого залежить майбутнє держави, її існування? Від чого залежить майбутнє народу, який утворює цю державу? Так, звичайно, можна сказати, що від ресурсів, війська, розташування, але є одна проста істина, яку влучно висловив відомий політолог, історик Френсіс Фукуяма: «Правда – це соціальний капітал, який визначає життєздатність суспільства». Задовго до нього цю істину говорили і біблійні пророки, які постійно наголошували, що майбутнє держави залежить не від сприятливих геополітичних обставин тощо, але, найперше, від правди, тобто від тих цінностей, пріоритетів, ідеалів, якими живе народ. Мойсей, прощаючись з народом, який він привів до Землі Обіцяної, передбачаючи з чим цей народ там зустрінеться, наголошує на тому, що майбутнє народу залежить від правильного уявлення про Бога, від правди, справедливості і чесності на всіх рівнях, а також від милосердя. Можна сказати, що цей Заповіт Мойсея, який ми називаємо Книга Второзаконня, остання Книга П’ятикнижжя, – це конституція народу Божого. До речі, недавно ми так само святкували День Конституції. А ви знаєте, що українська Конституція є однією із найкращих у світі. Конституція – основний документ, який визначає цінності держави, право і обов’язки громадян. Але, все ж таки, історія і доля нашого народу залежить не від того, що задекларовано в Конституції, але від того, як живуть громадяни згідно тих цінностей, наскільки вона виконується не тільки з боку уряду, але, найперше, з нашого боку, наскільки ми знаємо не тільки свої права, але й обов’язки. Зрештою, держава, яка складається тільки із споживачів, які вважають, що їм всі мусять, насправді майже не має майбутнього. І потрібно чесно про це сказати.
Є конституція Церкви, яка міститься в Євангелії від Матея, – це так звана Нагірна проповідь Ісуса, який виходить на прилюдне служіння, який закликає до Царства Божого, який творить Церкву, як свого роду свою державу, як свій народ. Церква – це закваска і завдаток майбутнього Царства Божого. І як правитель цього Царства, Він проголошує основний закон – конституцію. Цю конституцію, з 5 по 7 главу Євангелія від Матея, всі ми знаємо по блаженствам, з яких вона починається. Ці блаженства визначають пріоритети. Нагірна проповідь говорить нам про те, якими мають бути стосунки між християнами, між учнями Христовими, між тими, хто утворює Церкву, щоб вона тут, на землі, була закваскою Божого Царства. Можемо прочитати декілька тез із цієї конституції, зокрема: «Світло тіла – око» (Мт.6,22). Ось подивіться на вікно. Не достатньо самого вікна, потрібно, щоб воно було чистим, щоб крізь нього могло проникати світло і освітлювати приміщення. Так же само з нами. Під цим вікном, оком можна зрозуміти наше ставлення до інших, наше сприйняття і себе також. І від того, наскільки це віконечко чисте, залежить стільки у нас є світла. На жаль, це наше вікно дуже часто є забруднене, як упередженням до інших, так і заздрістю до інших.
А далі у Євангелії від Матея читаємо: «Ніхто не може двом панам служити» (Мт.6,24). Ні. Ти мусиш вибрати. Дуже часто якраз ця залежність від багатства, цей страх перед майбутнім є не тільки виявом недовіри до Бога, але і виявом зради. До речі, знову ж таки, читаємо вислів: «Не можна бути слугою двох богів». Так, якщо буквально, то в тексті вживається слово раб. Що означає слово «раб?». До речі, це слово дуже часто виражає багатьох віруючих. Раб – це людина, яка повністю належить своєму господареві. Так, він дбає про нього, але раб має працювати для нього. У раба не має свого часу, він повністю належить своєму пану. Звичайно, що коли слово раб вживається в Церкві, то воно не має ось цього значення. Але є дуже важлива істина: неможливо бути християнином тільки вісім годин на добу. Ми або є, або не є ним. І це сьогоднішнє Євангеліє закінчується словами: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт.6,33). Так, тут важливо є підкреслити, що Бог знає, що нам потрібно. Бог не каже занедбати наші обов’язки, але закликає нас все ж таки більше довіряти Йому, служити Йому. А Він обов’язково про це подбає. І тому це Євангеліє – це практична мудрість. Це не просто щось таке духовне, але практична мудрість. Бо саме в таких життєвих ситуаціях перевіряється, кому ми насправді служимо, – Богу чи самим собі, а чи мамоні.
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)
За матеріалами відеоблогу для Фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
Повязані записи
