Про народження нашого Господа розповідають два євангелисти – Матей і Лука. Кожен з них розповідає по-своєму: євангелист Матей, – немовби так, як це бачив Йосиф, Лука розповідає нам так, як це бачила Пресвята Богородиця. І ось в Євангелії від Луки є дуже важлива деталь: «Не знайшлося їм місця в заїзді». Зазвичай, цей вислів розуміють так: які жорстокі люди, які не прийняли Святу Родину. Саме тому наш Спаситель мав народитися в печері, мав народитися у стаєнці. Але, ймовірніше за все, «не знайшлося їм місця в заїзді» означає дещо інше. А що саме? Ну, найперше, на Близькому Сході дотепер існує святий обов’язок гостинності, тим більше, якщо йдеться про родину. Існує поговірка, яка прийшла до речі і до нас: «Гості в дім – Бог в дім». І тяжко уявити, щоб Йосифа, який походив з Вифлеєму, хоча і жив в Назареті, який повертається до своєї родини, хтось не прийняв. Очевидно, що у Вифлеємі, куди зібралося багато людей задля перепису, місця не знайшлося. Ну, можна було б потиснутися, але Йосиф не пішов до родини не тому. На околицях Вифлеєму дотепер є руїни древнього заїзду, ну назвемо його караван сараю. Там би обов’язково знайшлося місце, але Йосиф свідомо не пішов туди. Адже, чи в тих переповнених домах, чи в заїзді було дуже багато гамору, було дуже багато людей. Бог приходить в тиші. Йосиф, знаючи добре що це за дитина, забажав, щоб вона прийшла саме у тиші. Йосиф, немовби, вшановував цю велику таємницю і саме задля цього він знайшов печеру, яку перед тим, ймовірніше за все, використовували, як стаєнку. Він очистив її і зробив з неї першу оселю. Він хотів, щоб народження очікуваного Месії було гідно пошановане, щоб це народження відбулося в тиші, відбулося у чистоті.
Під час Різдвяних свят важливо про все це згадати. «Не знайшлося їм місця в заїзді» з одного боку означає, що кожний з нас є тим господарем заїзду. І саме від нас залежить, чи прийде до нас Пресвята Родина, чи, насправді, на Різдво Господь народиться у нас. І ось цей вислів «не знайшлося їм місця в заїзді» говорить щось важливе про наші свята. Дуже важливо, щоб під час цих свят все ж таки ми не забули про Того, чиє Різдво ми вшановуємо. Дуже важливо, щоб серед того гамору, ми все ж таки знайшли цю тишу, через яку Бог промовляє до нас. Найважливішим є те, щоб Різдво було родинним, щоб Різдво було сімейним. Дуже важливо, щоб була нагода разом зібратися, разом поколядувати. Ми маємо відвідати самотніх і їм сповістити цю Добру новину, що з того часу, як Бог став людиною, ми ніколи не є самотніми, бо з нами Бог. І саме від нас залежить те, чи прийде Спаситель до наших домівок? Чи знайдеться у нашій домівці місце для тиші, щоб почути Бога? Чи почуємо ми цю благу вість? Першими її почули пастухи, які були далеко від того гамору. Побажаю вам не веселих свят, але справжнього, не поверхневого Різдва.
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)
Повязані записи
