Прот. Назарій Лозинський: “Найголовніша умова доброго посту – примирення із собою”

Сьогодні, 1 березня 2020 року, у християн східного обряду – Прощена неділя. Чим цей день особливий, чому важливо пробачити насамеред собі та що робити, щоб прожити Великий Піст у покаянні та натхненні змінити своє життя на краще? Про це спілкуємося із протоієреєм Назарієм Лозинським, деканом богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ.

Прощена неділя. Яка історія цього дня? Чому останній день перед початком Великого посту має таку назву?

У цей день у багатьох єгипетських монастирях була традиція: монахи після вечірнього богослужіння йшли в пустельні місця, щоб цілий піст подвизатись в молитві та аскезі. Звичайно, що вони не знали, чи повернуться назад: хтось помирав від виснаження, когось розривали дикі звірі тощо. Тому вони просили один в одного пробачення за можливі образи, щоб випадково не померти і не встати перед Богом, маючи образу на когось, чи щоб хтось мав образу на тебе. Від цього і популярна назва цієї неділі. Хоча в церковному календарі ця неділя називається ще неділею сиропусною, оскільки від цього дня припиняється вживання в їжу молочних продуктів, а також неділею про вигнання Адама і Єви з раю.

  1. Якими є церковні традиції Прощеної неділі ?

Традиційно, у Прощену неділю переоблачають храм. Тобто зранку на Літургії храм одягнений ще у світле, святкове облачення (покривала, рушники, завіса тощо), а вже ввечері на вечірньому богослужінні після  співу “Сподоби Господи” храм повинен бути у постових, темних (фіолетові, бордові, чорні) ризах. На практиці це переоблачення храму звершують між Літургією та вечірнею. Одночасно після вечірні, на якій піснеспіви вже носять постовий характер, звершується так званий Чин прощення. Після вечірні священик читає молитви перед початком Великого посту і звертається до присутніх із повчальним словом. На завершення повчання священик, вдаряючи земний поклін, просить прощення у всіх, кого протягом року міг образити словом, ділом, чи думкою. Тоді він виходить до людей з хрестом, усі підходять, цілують хрест, просять пробачення у священика, а також один в одного. Це класичний варіант цього чину, що не забороняє вносити незначні зміни, традиційні для кожної парафії.

  1. Віряни поміж собою також просять один в одного пробачення. Чи обов’язково так робити?

Як ми вже говорили, така традиція існує у багатьох громадах. Вона, звичайно, не обов’язкова. Бо рідко так буває, що прощення просять один в одного ті, хто справді провинився перед своїх ближнім. Зазвичай, цей чин носить символічне значення. Проте, якщо ми знаємо, що дійсно образили когось, принесли комусь страждання, вчинили зло, то тоді просити пробачення потрібно обов’язково.

  1. 11 березня розпочинається Великий піст. Вважається, що він триває 40 днів, але по факту — 48. Чому так?

Дійсно, сам Великий піст триває 40 днів. Проте до нього додається ще Страсний тиждень – тиждень від Вербної неділі до Пасхи, який не входить до тривалості Великого посту, а стоїть у церковному календарі осібно. Чому так? Великий піст – це час покаяння, заглиблення в своє серце і зміна свого попереднього життя до кращого. А Страсний тиждень – це період спомину страждань Ісуса Христа, Його голгофського шляху і хресного подвигу, який має нас приготувати до Воскресіння. Це своєрідне запевнення, що навіть після найважчих страждань наступає радість Воскресіння.

  1. Як давно відомий Великий піст?

Піст перед Великоднем відомий від самих початків християнства, але тривав він у різних місцевостях по-різному: від кількох днів до кількох тижнів. Сучасна тривалість Великого посту – 48 днів сформувалась близько V століття. Як знак жертви Богові – своєрідної десятини від календарного року.

  1. Як повинна поводитись людина в цей час: які заборони накладає

піст перед Великоднем?

Оскільки людина – це душа і тіло, то заборони стосуються тілесного і духовного життя людини. Усі ми чудово розуміємо, які заборони накладає на нас Церква щодо тіла: це заборона вживання їжі тваринного походження, обмеження у статевому житті для сімейних пар, відмова від шкідливих звичок і т.д. Щодо душі, то, найголовніша умова доброго посту – примирення зі собою, зі своїми близькими, максимальне творення добрих діл і максимальне применшення зла навколо себе – одним словом: жити життям справжнього, а не номінального християнина.

  1. Наскільки важливо звершити Таїнство Покаяння в час Великого посту? (знаєте, як це буває, коли в останні тижні всі йдуть конвеєром до сповіді — чи варто так робити?)

За роки підпорядкування Української Церкви Російській у нас виробилось неправильне розуміння Сповіді. Чи точніше: нам його нав’язали. Коли сповідь сприймається як перепустка до Причастя. Насправді у Церквах візантійської традиції ці два Таїнства не пов’язані між собою, і так було в Україні до XVII століття, коли людина сповідається кілька разів у році, тоді, коли має справді духовну потребу очищення від зла, а причащається, скільки забажає протягом року. Взагалі Сповідь – це дуже індивідуальне і особисте спілкування зі священиком заради духовного лікування, отримання підтримки, допомоги чи поради. Тому сповідь мала б проводитись не публічно, а в окремій кімнаті, чи хоча б в окремому куточку храму, поза людським зором. Зрозуміло, що не у кожному храмі це можливо реалізувати. Якщо ж повернутись до питання важливості сповіді у час Великого посту, то вона є безсумнівною. Час посту – це час для самовдосконалення. Сповідь – один із засобів для цього. Бажано сповідатись під час усіх постів, які маємо протягом року. Але не можна відкладати на останні дні, бо тоді справді священик не має достатньо часу, щоб приділити людині, адже його чекає ціла черга сповідників. Тоді сповідь перетворюється дійсно на конвеєр і користь від неї стає мінімальною.

За матеріалами газети Експрес