Протоієрей Назарій Лозинський: “Велика п’ятниця — це день вдячності Богу за Його любов до нас”

Дивлячись на Ісуса Христа в гробі, маємо спонукати себе до зміни, до вправлення, до вдосконалення. Бо якщо ці останні дні Страсного Тижня, і особливо Великої П’ятницю ми сприймаємо як час для рутинної домашньої праці перед святом Пасхи, то користі нам ніякої не буде ні від Великого Посту, ні від Страсного Тижня, ні від Світлого Воскресіня Христового. Таку думку висловив  в ексклюзивному інтерв’ю  про особливість Великої п’ятниці для нашого видання прот. Назарій Лозинський, декан богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ.

Отче Назаріє, чому п’ятницю Страсного тижня називають Великою?

Тиждень перед Пасхою називається Страсним, оскільки показує останні дні Ісуса Христа на землі. А ми знаємо, що ці дні були наповнені стражданнями (страстями): зрада, наклепи, осміювання, катування, смерть… У цей період відбулись дуже важливі події, кульмінацією яких стало Воскресіння — акт нашого спасіння. Власне те, для чого прийшов Спаситель. Тому не лише П’ятниця, але кожен день Страсного Тижня називається Великим: Великий Понеділок, Великий Вівторок, Велика Середа і т.д.

Як виглядає літургійний день у Страсну п’ятницю?

Страсна п’ятниця — це єдиний день в році, коли не звершується Літургія, навіть Літургія Ранішосвячених Дарів. Позаяк Літургія — це радісна подія для християнина — можливість Євхаристії. А Велика п’ятниця — день скорботи через хресну смерть Господа. Оскільки, цього дня згадують смерть Ісуса Христа, то звершується вечірня з чином виносу святої Плащаниці — полотно із зображенням покладення до гробу Ісуса. Згідно церковного уставу ця вечірня повинна звершуватись після третьої години дня, але з практичних міркувань, традиційно її звершують зранку, щоб вірні мали більше часу протягом дня прийти і віддати шану спочилому Спасителю. Увечері цього ж дня звершується особливе богослужіння, так звана Єрусалимська Рання з чином погребіння та похвалами. Знову ж таки, її назва — Рання — вказує на те, що вона мала б звершуватись зранку у Велику Суботу, проте устав за багато років зазнав деяких (не зовсім оправданих) трансформацій і тепер ми служимо її увечері в Страсну п’ятницю. Хоча слід сказати, що деякі парафії сьогодні повертаються до уставного часу її звершення.

Звідки походить традиція виставлення в церквах плащаниці?

 Пояснень цьому кілька. Одне із них таке: оскільки в цей день, як я сказав, не звершується Літургія, то у давнину з вівтаря виносили святий антимінс — плат, на якому зображене покладення Ісуса Христа в гріб. Цей плат у візантійській традиції використовується за Літургією. На ньому, власне Літургія й звершується. Оскільки Літургія не звершувалась, то цей антимінс в розгорнутому вигляді виставлявся вірним для вшанування. Пізніше замість антимінса почали виносити набагато більший плат для поклоніння, але зображення залишилось те ж саме — Ісус у гробі.

Що символізує і чому почитання плащаниці вважається обов’язком кожного християнина?

Оскільки свята Плащаниця зображає Ісуса Христа, Якого поклали до гробу, простими словами — це зображення похорону Спасителя, то ми, відвідуючи храм, немов приходимо на похорон до Нього. Так, якби прийшли на похорон до близької людини. Тому віддати шану страстям Христовим і вклонитися Йому в гробі — наш сакральний обов’язок. Адже як називатись християнином і не прийти, щоб подякувати Христу за своє спасіння? Велика п’ятниця — це день вдячності Богу за Його любов до нас!

Як правильно почитати плащаницю зазвичай і як буде цей процес виглядати цього року в умовах карантину?

У Велику Середу востаннє в час посту звершуються земні поклони. Аж до вечірні П’ятдесятниці (Зіслання Святого Духа) вірні моляться стоячи, без земних поклонів. Виняток становить саме молитва біля святої Плащаниці. Особливого чину відвідування храму, коли виставлена плащаниця, немає. Тому слід дотримуватися загальних правил поведінки в храмі. Приходимо в храм, підходимо до Плащаниці, б’ємо два земних поклони, цілуємо Плащаницю (окрім обличчя Ісуса), б’ємо один земний поклон і відходимо для приватної молитви. Порядок виходу із храму аналогічний. Але на кожній парафії можуть бути свої традиції. Цього року, у зв’язку з пандемією коронавірусної інфекції, цілувати Плащаницю, які і інші святині (ікони, реліквії) — заборонено. Достатньо підійти, вклонитись та відійти для молитви, зберігаючи дистанцію один з одним.

Як повинен виглядати наш день у Велику п’ятницю?

У першу чергу ми повинні бути присутніми на богослужінні з чином виносу Плащаниці, присвятити цей день не клопотам і марній праці, а роздумам над своїм життям і над тим, який страшний подвиг звершив Спаситель для нас. Каже апостол, що ми куплені дорогою ціною, тому застановімося над тим, яка саме це ціна. Також увечері слід молитись на богослужінні Єрусалимської Ранньої. Загалом поводитись так скромно і тихо, як ми поводимось на похороні.

Що потрібно робити насамперед, що можна робити, а що не варто у цей день?

Завжди кажу одне: можна робити благі справи, добрі діла для ближніх і для своєї душі і не можна робити гріха і зла собі та іншим. А ще: дякуймо Богові, бо маємо за що.

Чи можна приготовляти Великодній кошик у цей день, наприклад випікати паску?

Зазвичай побожні християни цей день присвячують молитві. Здавна господині випікали паску в Страсний Четвер або ж у Страсну Суботу. Лише в крайному випадку пекли в П’ятницю. Це, звісно ж, не припис церковного уставу, а лише благочестива, але, слід сказати, добра традиція.

Що нам найважливіше зрозуміти у цей день?

Усі піснеспіви цього та наступного дня, коли Ісус перебуває в гробі, закликають нас задуматись над своїм життям. “Нехай мовчить всяка плоть” – так каже піснеспів Великої Суботи. Наш Спаситель помер за нас. Помер страшною і ганебною смертю, хоч міг в одну мить знищити всесвіт, міг викликати легіони ангелів на Свій захист. Але Він приніс Себе в жертву, щоб ми мали можливість жити вічним життям. А як ми віддячуємо Господу? Може виконуємо Його заповіді? Може допомагаємо ближнім? Може молимось за наших кривдників? Може любимо ворогів? Ми нічого цього не виконуємо. Або виконуємо мінімально. Тому, дивлячись на Ісуса Христа в гробі, маємо спонукати себе до зміни, до вправлення, до вдосконалення. Бо якщо ці останні дні Страсного Тижня, і особливо Великої П’ятницю ми сприймаємо як час для рутинної домашньої праці перед святом Пасхи, то користі нам ніякої не буде ні від Великого Посту, ні від Страсного Тижня, ні від Світлого Воскресіня Христового.

Щиро дякую за розмову!

Розмовляла Христина Кутнів