Проявляти емоції – гріх? Психотерапевт Марія Тракало про злість, страх, радість, сум, гнів

На каналі NEBO on  ще восени опублікували відео бесіди журналіста Катерини Баско з психотерапевтом Марією Тракало про те як переживати емоції і що вони означають. Ці акценти зараз дуже актуальні, оскільки через війну емоції дуже “накривають” багатьох людей. Ми для Вас занотували цю розмову, яка є дуже актуальною.

-Що таке емоції і чому вони виникають?

-Якщо дуже спрощено, то емоції – це реакція нашого тіла на зовнішній подразник. Це означає, що якщо у зовнішньому середовищі з’являється хтось або щось, то наше тіло певним чином реагує.  Якщо це зла собака, то ми відчуваємо страх. Якщо буде щось гниле, то відчуємо огиду. Ми не можемо не відчувати емоції, бо це мимовільна реакція.  І емоції це те з чим ми народжуємося.  

-У нас заведено поділяти емоції на хороші і погані -цей поділ має право на існування?

-Це поділ типовий, але нелогічний, бо кожна емоція має певну функцію і захищає нас від конкретних небезпек.  Вона запускає три реакції: бийся, втікай, прикинься мертвим.  Страх у ході еволюції забезпечує інстинкт самозбереження. Емоція огиди дозволяє нам не їсти те, що є шкідливо. Наприклад, це у дитини, щоб вона не тягнула зайве до рота. Емоція інтересу відповідає за мотивацію. Це коли ми вчимося, то бачимо, що нам є ближче. Інтерес показує і вмотивовує до тієї праці до якої ти маєш схильності. Емоція гніву архіважлива, бо вона найсильніша і призначена до того, щоб захищати особисті кордони, межі. Коли хтось переходить мої кордони, то я відчуваю гнів і роздратування. Особисті межі це дуже широке поняття.

-Нас вчать не гніватися, бо гніватися – це гріх.

-Жодна емоція не може бути гріхом. Бо вона створена Богом. Це така сама властивість тіла.  Відчувати емоцію гніву не є гріхом, а от що я з нею зроблю це вже залежить чи буде гріхом. Коли ми завдаємо людині удару і принижуємо людину, то тоді ми кривдимо людину і це вже буде гріхом. Також гнів дає сили змінити те, що мені не підходить і вибудовувати щось нове. Наприклад, фраза: “Мене все так дістало у цих стосунках, що я знайшла сили піти”, Це означає, що гніву у людини накопичилося достатньо, що вона змогла піти. Так само і зі звільненням з роботи . Буває, що людина боїться звільнитися, тягне до останнього. А потім коли вона відчуває, що її все дуже дістало, вона таки наважується піти.  Тобто гнів дає силу зруйнувати те, що не підходить і збудувати так, як я хочу. Тобто це енергія, яка дозволяє досягнути ту ціль, яку я хочу.  Люди, які не мають гніву дуже беззахисні. Тому що вони стають жертвами всіх видів насильства і вони малоамбітні. А сум – це емоція прощання. Вона дозволяє нам відпустити те, чого ніколи не буде. Сум дозволяє пережити  те, що вже завершується.

-Але бувають певні крайнощі.  Як переживати сум, щодо втрати?

-Якщо ми говоримо про втрату когось з рідних, близької особи, то психологи дають рік на органічне опрацювання втрати. Тобто рік людина плаче, горює. Коли період суму затягується на рік і більше, то тут вже потрібна психологічна допомога. І у нашому народі рік дають на носіння жалоби, а далі людина мала би йти вперед. Якщо ж це затягується, то тут вже потрібна допомога почуття.

-А як щодо емоції радості?

-Радість допомагає зідентифікувати де нам добре, радість дає смак життя.  Втім, деякі люди не дозволяють собі радіти. Часом мені людина каже:” Ти чого тішишся? Завтра плакати будеш”. Але це дуже нелогічно. Коли сьогодні радісно, то можна радіти, а завтра будуть якісь інші події і обставини. Але чимало людей не дозволяють собі радіти.

-Як привчити себе використовувати емоції для блага?

-Перш за все, навчитися ідентифікувати про що вони. Що я відчуваю? Бо дуже багато людей живуть “відірвані від тіла”. Я іноді бачу  під час психологічної консультації як людина зігнулася, чи у неї тремер, але не може сказати що вона відчуває.  А що викликало мою емоцію? З чим треба боротися? З подразником, а не з емоцією. Скільки б ти емоцію не стискав і не стримував, не можеш з нею боротися. Треба уникати подразника. Емоції на голому місці ніколи не виникають. 

-А що робити якщо мій співрозмовник чи мої рідні не готові до того, що я вирішила виражати свої емоції?

-Я і тільки я несу відповідальність за свої емоції.  І я виражаю те, що я відчуваю і якщо комусь це не підходить, то це його відповідальність. Є чинники, які запускають емоції і тоді я ділюся своїми відчуттями.