Доволі часто ми розплановуємо свій тиждень та вихідні дні. Особливо вихідні, адже тоді нас чекає багато різного і так давно очікуваного. Відпочинок у колі сім’ї чи близьких, відвідини бабусі з дідусем, похід до театру чи у кіно, зустріч із давніми приятелями чи друзями, яких не встигли побачити серед тижневої метушні або просто прогулянка вечірнім містом та запашна кава у одній із затишних кав’ярень. Похід як звичайно до улюбленого храму на молитву та спокійний недільний день і знову плани на наступний тиждень, що прийде…
А якщо відкинути свій план і подивитись на час, що його маємо, можливо провести його не так як завжди. Виїхати за місто, або побувати у місцях в яких ще не бували, а якщо були, то не у такій атмосфері. Познайомитись із новими людьми і відчути дух молитви іншого храму , а також відкрити щось нове у стосунках з Богом та ближнім…
Таку можливість можна знайти щонайменше два рази у році або і частіше, коли приготовляємось до прийняття Христа у Таїнстві Різдва та зустрічі Його у Воскресінні через участь у реколекціях. Реколекції (з латинської мови recollection) – це спогад чи відновлення, відновлення нашого знання чи духовного досвіду у світлі нашої Віри і її стержня, а головно примирення з Богом через Таїнство покаяння. Таку духовну віднову практикують не лише миряни, а також єпископи, священики, диякони та богопосвячені особи (монашество).
Виходячи із самого терміну, можемо провести просту аналогію, що йде мова про певні настанови у формі висвітлення якоїсь пропонованої теми та пригадування. Духовна зупинка чи можливість побачити себе зі сторони через призму морально-доброї християнської практики, яка виражається у житті Церкви для своїх вірних, якраз і виражає одне із основних завдань реколекцій.
Вступаючи у навчальний заклад чи навчаючись у ньому, згодом реалізовуємо свої професійні навики та досвід у праці, але при цьому ми також розвиваємось і духовно, хоча не відвідуємо богословських студій. Як би ми цього не хотіли, але наше життя вміщене у певну послідовність та порядок. Для прикладу, студентські роки життя ми завжди асоціюємо із прив’язаністю до навчально-формаційного процесу, що також включає в себе формування особистості у позанавчальний час. Життя у гуртожитку чи у родинному домі, особисті зацікавлення у мистецтві чи громадському житті суспільства, є невід’ємними від нашого також духовного життя. Адже воно ніколи б не мало бути відокремленим від усіх тих вимірів стосунків чи обов’язків у яких ми перебуваємо.
Участь у житті Церкви, як невід’ємній частині християнського життя, реалізовується у різний спосіб. У когось, це щотижнева Божественна літургія у неділю і у свята, у когось разом із тим, по можливості, і серед тижня. Але є й такі вірні, що відвідують храм лише у «великі свята», мовляв «мені цього досить». Можемо наводити багато прикладів особистого духовного досвіду чи зросту, але дійсність є однаковою для всіх. Господь нас запрошує до вдосконалення постійно: «Будьте досконалі, як і Отець Ваш Небесний досконалий»…
У Церковному році маємо щонайменше чотири рази, коли можемо знайти і виокремити свій час для можливості пізнати себе і Бога у більш глибший спосіб, звичайно, що не виключаючи Таїнство сповіді-покаяння, яке ми практикуємо частіше (бодай раз у місяць). Тут маю на увазі чотири пости: Піст перед Різдвом ГНІХ (Пилипівка), перед Воскресінням ГНІХ, в часі перед святом Свв. Апп. Петра і Павла (Петрівка), а також Успенський піст перед Успенням Пресвятої Богородиці. Розглядаючи реколекції як духовно-пізнавальну практику маємо врахувати час, тобто піст перед Різдвом ГНІХ в якому зараз перебуваємо.
Зустріч Христа у народженні для нас як Його творіння, для тих, кого Він спасає є дуже визначальною. Адже всім, що ми маємо, нашим життям, сім’єю, навчанням, працею, матеріальними благами, завдячуємо саме Йому. А тому маємо належно приготовлятися в особливий спосіб, не лише до цього свята, а також до інших, що за своєю величчю і значенням прирівнюються до нього. Саме реколекції стають одним із етапів приготування до них, адже за своєю суттю виступають немов «свіжим подихом повітря» чи «ковтком свіжої води» у духовному житті.
Реколекції зазвичай мають різну тривалість, певну тематику, а також свої відмінності. Це залежить від священика-реколектанта, який проводячи реколекції притримується стандартизованих методів чи особистого методу із власного досвіду, або практики якогось із монаших чинів.
Говорячи про час тривалості, реколекції тривають від 2 до 7 днів. Кожен день має свій розпорядок, дві або три науки реколектанта за тривалістю до 30 хвилин. Важливим моментом реколекцій виступає особиста праця учасника над собою у світлі пропонованої реколектантом теми. Через особисту та спільнотну молитву, роздуми над текстом Святого Письма та його співставлення у особистому житті, учасник реколекцій може заглибитись у розважання найперше над своїм стосунком до Бога, а також над стосунком до своїх ближніх. Занурюючись із священиком-реколектантом у певну ділянку духовної глибини вчення Церкви чи певної моральної настанови, для учасників створюється можливість більш глибше зазирнути у своє серце, а відтак вигоїти найпотаємніші і найболючіші рани у прийнятті Таїн Покаяння та Пресвятої Євхаристії. Адже на закінчення такої тривалої духовної віднови завжди усім збором моляться на Божественній літургії, кожен у своєму намірі за який приносять Богу у жертву свою молитву.
На завершення реколекцій створюється нагода поділитись своїми духовними плодами, що вдалося здобути під час самої віднови, а попрощатися буває так важко, що неодмінно після повернення назад до свого звиклого плану життя, знайомство та спілкування між учасниками має своє продовження. Тому так важливо не втратити такої нагоди спробувати щось нове, зазирнувши в тиші у своє серце…
О. Тарас Островський, студентський капелан ЛНУ ім. І. Франка
До теми:
Команда сайту «Духовна велич Львова» організовує передріздвяні екуменічні реколекції
Повязані записи
