Ще геніальний Альберт Ейнштейн сказав: «Існує тільки два способи прожити життя. Перший – ніби чудес не існує. Другий – ніби навколо одні чудеса». Звісно, в дитинстві ми усі віримо в дива, в добро, в те, що нас оточують тільки хороші друзі. Подорослішавши, отримуємо гірке розуміння того, що злість, підлість та інші нечистоти людської моралі часто переважають над ідеалами та романтичними мріями. Ми залишаємось наодинці зі своїми страхами, у нерівному бою із власними демонами, часто зазнаючи поразки.
Саме відчуття вселенської, всепоглинаючої і пекучої самотності так особливо гостро відчувається, коли наближаються свята, коли увесь світ радіє, а ти залишаєшся в своєму панцирі, покинутий всіма, у повному відреченні від подій, слів, почуттів, музики і навіть тиші.
Фільм «Ноель», знятий у 2004 році режисером Чазом Пальментері, розповідає нам про зовсім інший бік Різдва. В сюжетній лінії переплелись долі кількох персонажів, хороших і чесних людей, проте, вже скривджених життям. Вони наче протистоять стихії, намагаючись перемогти самих себе і стати кращими. Мета героїв фільму – заповнити невимовно болючу порожнечу свого серця почуттями, які вони давно втратили, – любов’ю, ніжністю, щастям тощо.
У кінокартині знялося багато відомих акторів: Сьюзен Сарандон, яка блискуче зіграла милу, турботливу і таку самотню жінку, що саме на Різдво втратила свою дитину. Неперевершено на екрані виглядала й Пенелопа Крус, яка відвойовувала кохання власного чоловіка, намагаючись подолати згубнпй та моторошний вплив його ревнощів. Роль її обранця виконав уже покійний актор Пол Уокер. Легендарний Робін Вільямс у цій історії зіграв роль різдвяного ангела.
Загалом, увесь чуттєвий трагізм вповні зрозуміють саме ті люди, які мали все і втратили це за одну мить, піддаючись впливові своїх амбіцій, які не цінували неповторність життя. А для тих, хто боїться бути щасливим, режисер кінокартини підготував особливе повчання – бути крилатим від народження краще за всі на світі блага. І якщо ви опинитесь у спокусливому полоні свого дорослого раціоналізму – згадайте, хто ви насправді. Якщо ви постійно відкладаєте мить, коли нарешті будете щасливими, задумайтесь, може, у вас залишилось не так багато часу.
Звучить смішно, але ж ми знаємо, що саме на Різдво час зупиняється. Ми перестаємо бути серйозними, зухвалими і повертаємось у найчарівніші миті свого життя – коли вся родина гуртується разом, коли ти знову віриш у казку, коли солодшою за увесь шоколад світу здається любов, яка панує у твоєму домі. Це день, коли Христос народжується у тобі, коли переплітаються традиції і сучасність. А ще – твій улюблений герой Кевін Маккалістер назавжди залишається чудовим зворушливим хлопчиком, таким собі лицарем сучасної епохи, з яким ти себе асоціював, а не депресивним дорослим актором. Певно, звучить наївно, але саме на Різдво так хочеться вірити в дива.
Визнаю, фільм «Ноель» є чудовим нагадуванням того, що ми багато жертвуємо заради свого комфорту, ігноруємо поклик душі, ставимо хрест на своїх мріях. Ми віддаємо багато сил роботі, яка не приносить задоволення, людям, яким не потрібна наша любов, меті, яка не має значення. Думаю, Різдво є найкращим часом року, аби подолати амнезію власного серця, свою постійну депресію. Зрештою, щоб стати героєм для світу і, насамперед, для себе. Героєм, яким ти мріяв бути в дитинстві, а не другорядним персонажем малобюджетного фільму, на якого часто нас перетворює життя.
Лідія Батіг
Повязані записи
