Сьогодні, 15 січня, минає 130 років від дня заснування Згромадження Сестер Альбертинок, які служать убогим. Розпочалася історія Сестер у Кракові, але вже через рік вони діяли і у Львові. Через історичні обставини, після Другої світової війни Сестри покинули Львів, щоб повернутися до нього через понад як півстоліття. Однією із ініціатив сучасних Сестер Альбертинок, які служать убогим у Львові, є спорудження Дому бездомних жінок та самотніх матерів підтримати яке може кожен охочий.
Минув час, але людська біда, страждання залишилися і на допомогу, як і 130 років тому, приходять Сестри Альбертинки, пам’ятаючи, що під лахміттям бідняка — людина і головне у цьому житті бути “добрим як хліб” як і закликав засновник Згромадження св. брат Альберт. Нині разом із сестрою-альбертинкою Ієронімою Кондрацькою запрошуємо Вас у “мандрівку” адресами, де служили Сестри Альбертинки у Львові.
-Сестро, минає 130-річчя від заснування Згромадження Сестер Альбертинок.Як та за яких обставин воно засноване?
– 15 січня 130 років тому було засноване наше Згромадження св. братом Альбертом Хмельовським. Він ніколи не думав про заснування якихось Згромаджень, чи спільнот, а прагнув допомогти іншим людям. Згромадження братів Альбертинців постало у 1888 році, але бр. Альберт побачив, що є потреба у жіночому Згромадженні, яке би служило убогим. Бо на той момент було дуже багато бідних жінок, які жили на вулицях, під мостами і потребували уваги та опіки. Тож, 15 січня 1891 року у каплиці Кардинала Дунаєвського, на вулиці Францисканській, 3 у Кракові 7 перших сестер прийняли габіт. І це стало початком нашого Згромадження і щоразу прибували дівчата, які були зацікавлені тою харизмою, служінням, яке Сестри виконували. Черниці працювали у дуже складних умовах, бо потребуючих жінок було багато.
– А відколи Сестри Альбертинки розпочали своє служіння у Львові?
– Вже за рік від заснування нашого Згромадження постала потреба закласти притулки для бездомних жінок та самотніх матерів, а також для дітей-сиріт у Львові. І ця річниця від заснування Згромадження Сестер Альбертинок дуже пов’язана зі Львовом. Серцем нашого Згромадження є Краків, але другим серцем є Львів. Адже саме тут активно працювали Сестри Альбертинки вже через рік після свого заснування. Діяв Дім для літніх людей, пізніше це був міський притулок для убогих бездомних жінок та дітей на вулиці Замковій. Згодом на прохання брата Альберта та за його проєктом був збудований притулок на вулиці Золотій, 6. Там також проживали бездомні жінки та діти. За цією адресою Сестри працювали до 1945 року.
Тут діяльність була найбільш розвинена. Діяла благодійна кухня і робітня, де жінок та дівчат навчали шити, гаптувати, ткати, щоб вони отримали ремесло та у майбутньому могли подбати про себе.
Коли війна почалася, то кількість убогих постійно зростала. Навіть був випадок, коли під одним дахом проживало 350 бідних жінок водночас. Також був притулок для дітей-сиріт за опікою Сестер Альбертинок у Кривчицях біля Львова. У 1934 році цей притулок теж перенесли на вулицю Золоту, 6. У період Другої світової війни сестри іноді не мали що їсти, але докладали всіх зусиль, щоб знайти харчі для своїх підопічних.
Ще один будинок був на вулиці Склепінського 1 і 2 поруч із костелом св. Франциска Ассизького. там Сестри також служили від 15 лютого 1943 року до травня 1945 року. Це був Дім опіки для хлопців-сиріт. Проживали хлопці від 3х до 14-ти років. Сестри приділяли багато зусиль для виховання цих дітей і були одночасно для них, немов мати і батько. У Домі могли знайти притулок приблизно 80 хлопців.
– А сьогодні, як саме змінилася діяльність Сестер Альбертинок? Чи берете приклад із Сестер,які були Вашими попередницями?
– Як і 130 років тому, так і сьогодні бачимо ту саму проблему. Можливо, убогість та біда змінили обличчя, мають дещо інший вигляд, однак вони є. Саме тому, ми почали будувати Дім для бездомних жінок та самотніх матерів у Львові.
Так само як і 130 років тому, так і сьогодні є та сама потреба. Біда є та сама. І тому, ця річниця, 130 років від заснування нашого Згромадження, це річниця вдячності для цих Сестер, які передували нам, які не шкодували свого життя, щоб допомагати людям із поза маргінесу суспільства. Їм Сестри служили цілим своїм серцем, незважаючи на труднощі, на те, що вони могли бути вбиті під час війни, заразитися інфекціними хворобами. Сестри не зважали на виклики, але несли потребуючим любов, теплоту, віру, несли їм Христа, надію на краще майбутнє. І сьогодні Сестри роблять те саме, чи у Кракові, чи у різних куточках світу, де є розсіяні, чи у Львові, так само бачимо потребу, бачимо людей бідних, самотніх, немічних.
Коли ми зустрічаємо їх на вулицях, говоримо з ними, питаємо їх історію, то шлях їхнього життя є дуже складним і важким і дуже часто я задумуюся над тим, як би я вчинила, якби була на їхньому місці. Думаю, що це не є легко і просто вистояти у тих труднощах, які їм довелося зазнати.
Неодноразово проходимо біля цих людей, під їхнім лахміттям, брудом є дорогоцінна перлина, яку треба видобути, вказати, доцінити і завжди яка б це не була людина, вона має свою гідність і є Божою дитиною. Сьогодні ми беремо приклад відваги, витривалості у покликанні від Сестер Альбертинок, які були нашими попередницями. Попри всі труднощі вони довели свій “корабель” до “порту”. Думаю, що сьогодні, кожна сестра, кожна з нас дякує Господу Богу за дар свого покликання і не тільки покликання, але за те, що Він покликав нас і вибрав. Щоб ми йшли і приносили плід. Тому сьогодні ми дуже вдячні Господу за ту велику благодать. Попри наші недоліки, Він нам довіряє, любить і день у день разом із нами іде до бідних, убогих, іде і схиляється перед ними разом з нами. Щодня у Святому Причасті ми приймаємо Його до свого серця і йдемо, щоб принести мир і радість до тих, до кого Він нас скеровує.
ПІДТРИМАТИ БУДІВНИЦТВО ДОМУ ДЛЯ БЕЗДОМНИХ ЖІНОК ТА САМОТНІХ МАТЕРІВ МОЖНА ЗА РАХУНКОМ
UA863052990000026006021016218
Старовинні фото надані із архівів Згромадження Сестер Альбертинок, частина фото Марії Масюк, Романа Балука, з Інтернету
Повязані записи
