До 300-літнього ювілею Григорія Сковороди пропонуємо вам для духовної поживи кілька цікавих думок мислителя із величезної скарбниці його творчості.
- Бог подібний до багатого фонтана, що наповнює різні посудини за їхньою місткістю.
- Любов виникає з любови; коли хочу, щоби мене любили, я сам перший люблю.
- Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
- Тіло моє – якраз те, що стіни храму, або те, що а посудині черепок. А серце та думки мої – те, що у храмі жертвопринесення, або те, що в посудині вода. А що стіни дешевші за жертви, бо вони для жертв, а не жертви для стін, і черепок для води, а не вода для посудини, то й душа моя, думки та серце – найкраще в моєму тілі.
- Уподібнюйся пальмі: що міцніше її стискає скеля, то швидше та прекрасніше здіймається вона вгору.
- Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить з тебе.
- Серце та звички людські, а не зовнішні риси, повинні свідчити про людину, хто вона є. Дерево з плоду пізнається.
- Найбільша справа, коли її без сродности роблять, утрачає свої честь і вартість.
- Насіння лихих справ – лихі думки.
- Коли хто не знає Господа, тоді він подібний до в’язнів, укинутих до темниці. Такий що може втямити у тьмі?
- Серце подібне до царя, котрий у вбогих хижі та штатах живе. Усяк його зневажає. А кому відкрилася велич його, той, упавши ниць, віддано йому вклоняється та, наскільки можливо, все відкинувши, насолоджується його лицем і бесідою.
- Друзки розбитого дзеркала всі однаково лице відбивають.
- Немає нещасливішого, коли душа болить. Вона болить тоді, коли болять думки.
- Істинна людина і Бог є те саме. І ніколи ще не бувала видимість істиною, а істина видимістю; але завжди в усьому є таємна та невидима істина, бо вона Господня.
- Подібне до подібного веде Бог.
- Удячність же є основою та здоров’ям серця, що приймає все у благо й цим зміцнюється.
- Світло премудрости тоді входить у душу, коли чоловік два єства пізнає: тлінне та вічне.
- Суспільство – це той-таки механізм. У ньому тоді буває збій, коли частини відходять від того, до чого їх створив їхній майстер.
- Дяка блаженному Богові за те, що потрібне зробив нескладним, а складне – непотрібним.
Повязані записи
