Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята
Григорій Сковорода. Сад божественних пісень
3 грудня 2022 року виповнюється 300 років із дня народження Григорія Савича Сковороди – філософа-містика, богослова, поета, педагога, ймовірно композитора літургійної музики – легендарного українського мистця і мислителя.
Григорій Сковорода – надзнакова постать української історії. Філософ кордоцентризму, що не приймав рамок чи умов – це дуже яскравий образ для сучасності; а його спадщина у час збройного протистояння і боротьби за свободу набирає цілком нових сенсів. Провідна ж ідея сродності – актуальна позачасово, бо не тільки скерована на вічний пошук щастя, а ще й пропонує конкретні кроки, аби його досягнути.
Читайте також: «Все мина, лиш любов зостається по всьому, Все мина, та не Бог, не любов» – Г. Сковорода
Ювілей Сковороди припадає на час війни – повномасштабного вторгнення, що позначилося, зокрема, і на рідних для філософа краях. Тому вшанування його ювілейного року особливо урочисто здійснюють багатьма заходами в різних містах України, зокрема й у Львові. Раніше у Львівському музеї історії релігії вже відкрили виставковий проєкт «Мудрість, як зброя», приурочений до ювілею філософа. А Львівська національна опера презентує модерн-балет «Пізнай себе» за мотивами його творчості.
3 грудня з нагоди тристаліття Сковороди Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького відкриє мистецький проєкт «Той, чия совість – як чистий кришталь…». В рамках проєкту відбудеться також презентація найновішого видання про Григорія Сковороду – «СковороДАР. Життя, творчість, спадок» харківського Видавничого дому «Школа». Втім, ексклюзивна презентація видання відбулась у Львові 16 листопада 2022 року в рамках Сковородинівської конференції у Львівському національному університеті імені Івана Франка. «Духовна велич Львова» побувала на зустрічі зі сучасними львівськими дослідниками життєтворчості Сковороди, присвяченій не лише представленню нової книги, а й роздумам над постаттю філософа – у час його життя та в сучасності.
«СковороДАР. Життя, творчість, спадок» – це найновіша біографія Сковороди, а також твори зі збірок «Байки Харківські» та «Сад божественних пісень». Автором біографії став Назар Федорак, український поет, літературознавець, перекладач, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка та кафедри філології Українського Католицького Університету.
Зустріч, присвячену діленню спільним досвідом вивчення життєпису Сковороди, модерував літературознавець, кандидат філологічних наук Ростислав Чопик, доцент кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка.
Назар Федорак розповів історію створення нового видання, над яким працював протягом минулого року. Харківський видавничий дім «Школа» запланував видання біографії Григорія Сковороди як навчального матеріалу для учнів 9-10 класу; перший варіант біографії навіть було визнано дещо заскладним для учнів, а відтак скорочено. Видання готувалося до друку вже на початку лютого 2022 року. Проте повномасштабне вторгнення змінило плани: склади і потужності видавництва постраждали настільки, що воно призупинило діяльність. Знаковим стало рішення видавця Василя Федієнка при згортанні усіх проєктів реалізувати єдиний – «СковороДАР».
«Це було для мене дуже зворушливе і героїчне рішення», – зазначив Назар Федорак. За його словами, для директора Видавничого дому принципово було видати біографію Григорія Сковороди в його ювілейний рік – і саме в Харкові.
Це особливо промовистий факт на фоні іншого, згаданого під час зустрічі: іншу працю Назара Федорака «Вінець і вирій українського бароко. Сім наближень до Григорія Сковороди», яку в 2020 році видало харківське видавництво «Акта» спіткала більш драматична доля. Під час обстрілів Харкова всі склади видавництва згоріли, і майже увесь тираж книги, що започатковувала серію літературознавчих праць «Львівська школа», був знищений. «СковороДАР» же надзусиллями видавця отримав шанс на життя: місяць тому автор отримав сигнальний примірник.
Непересічну назву для видання обрало саме видавництво. Видання включає український переклад «Байок Харківських», який здійснила Наталія Косенко, та переклад віршів зі «Саду божественних пісень» Назара Федорака. Про поетичні твори перекладач згадав у музичному контексті. Ці вірші мають пісенну структуру, адже, йомовірно, написані на мелодії або стилізовані під щось, на той час відоме. Станом на зараз музикознавці говорять лише про одну пісню, до якої збережені оригінальні ноти Сковороди, що їх він, найімовірніше, написав сам.
Дослідження життєтворчості Григорія Сковороди відіграло колосальну роль не лише в науковому, а й у патріотичному світогляді літературознавця. «Поки я писав біографію Сковороди, я знайомився із маршрутами його мандрів», – зазначив Назар Федорак. «Ці назви поселень в Харківській області, які мені колись дуже мало що говорили, в процесі роботи почали говорити набагато більше – хоча зізнаюся що, окрім самого Харкова, я в жодному містечок чи сіл в Харківській області не бував. І коли раптом ці всі міста почали зринати в інформаційних повідомленнях – ці окуповані, ті обстрілюються – це для мене було якимось особливим пережиттям, тому що я це все накладав на часи і маршрути Сковороди».
Постійно досліджуючи все, пов’язане зі Сковородою, зі історією, написаним твором, товариством, автор трепетно сприймав новини з Харківщини і покроково відслідковував її звільнення. Це відобразилось у часопросторі ювілейного року: ще в серпні, під час мандрованої конференції у Карпатах, якою українські літературознавці відсвяткували 300-ліття Сковороди, під час доповідей звучала надія на звільнення країв, де мандрував філософ – а на час офіційного святкування вони вже були під контролем ЗСУ.
Поняття «території Сковороди» стало знаковим, бо маршрути філософа у певний спосіб окреслюють територію України. При чому частина з них пролягала поза межами сучасного державного кордону – проте територіями історичної української Слобожанщини. Фактично «доки йшов Сковорода – доти Україна» – так це окреслили оповідачі; бо далі на північ він не ходив.
А «філософія мандрів» у пошуку «внутрішньої людини» проводить зв’язки між Сходом і Заходом України, звертаючи до Львова і повертаючись до Харкова. На зустрічі говорили, зокрема, й про цьогорічний літературний фестиваль «П’ятий Харків», проведений у прифронтовій зоні і про те, що – іронічно – саме місця Сковороди особливо хоче знищити ворог. Свідчення тому – повністю зруйнований музей філософа у с. Сковородинівка, а ще – пряме влучання у корпус Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Як не дивно, навіть тотальне знищення не принесло результату: серед руїн вціліла скульптура мислителя, а музей буде відновлено, адже його команді вдалося врятувати цінні експонати.
Характер нововиданої книги окреслила в своєму слові Богдана Криса, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка, спростувавши думку про «школярське» написання біографії Сковороди. Це, за її словами, «талановитий переказ відомих, проте переосмислених, інтерпретованих версій»; він якраз поєднує в собі переосмислення внутрішньої та зовнішньої людини – мистця, у творчості якого фігурують живі люди, його сучасники, співтворячи текст.
Подібний вердикт висловив і Ростислав Чопик, характеризуючи працю автора – свого колеги: «Він просто бере і все, що він читав, розповідає разом зі своїми рефлексіями, разом з тим, що супутньо народжувалося – і в цьому відчувається щирість: він це знає, любить і на все мусить додати щось своє – думку чи емоцію… У нього внутрішній сюжет Сковороди переплетений зі зовнішнім. Зовнішня і внутрішня людина разом живуть і мандрують. Він це любить і хоче, щоб читач це полюбив».
«Тому – Сковорода. Тому як ніколи на часі ця книжка, збірка його світлих творів і розповідей про нього. Вона готувалася до друку і виходить на Божий світ у любому Сковороді Харкові, який, долаючи воєнні лиха та біль, втрачаючи своїх мужніх захисників і містян, не забуває про головне – плекати людськість. Уперто, по-нашому, по-сковородинівському, наперекір усьому злому та нечестивому.
Тому – Сковорода!»
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
