Перш ніж розмірковувати на цю важливу тему, я хочу поставити кілька запитань, від яких ми будемо відштовхуватися.
Перше: “Хто на вашу думку повинен бути головою сім’ї: чоловік чи жінка?” Друге: “Хто розумніші: чоловіки чи жінки?” І ще одне запитання: “У кого сильніша воля: у чоловіків чи жінок?”
Ці питання, які я поставив є провокативні і неправильні. Чому вони неправильні? Не тому, що образливі, не тому, що відстоюють якусь одну стать: чоловічу чи жіночу. Вони неправильні за суттю, бо не можна, наприклад, говорити, що хтось розумніший, а хтось ні, чи у когось сильніша або слабша воля відповідно до своєї статі, бо чоловіки і жінки просто різні. Як можна порівняти, наприклад, солодке і червоне? Ці категорії не порівнюються, бо вони різні. Те саме стосується і розуму, мислення чоловіків і жінок, ці поняття між собою не порівнюються. Так само воля. Розум, мислення, воля – різні, бо чоловіки і жінки створені різними. Вони ‒ рівні, але, в той же час ‒ різні.
Коли ми почнемо читати першу книгу Біблії, книгу Буття, де йде мова про створення чоловіків і жінок, то побачимо, що Господь їх створює різними і з різним призначенням. Жінка ‒ покликана до того, щоб бути матір’ю. Це її найбільший дар і благословення. Материнство ‒ це надзвичайно великий дар від Бога, який призначений жінці. Чоловік же створений як той, хто опікується сім’єю, хто є основою та захистом сім’ї від усього злого, від зовнішніх впливів. Відповідно до цього призначення, яке Господь дав людям ми створені і фізіологічно, і психічно різними.
Оскільки жінка має дар материнства, то фізіологічно і психічно вона створена для нього, тобто жінка емоційніша і чуттєвіша. Жінка душею відчуває, що відбувається з дитиною, навіть, якщо дитина на відстані, і є у якісь небезпеці, тоді мама серцем чує, що з її дитиною відбувається. Ось таку емоційність і чуйність Господь дав жінці. Відповідно, розум жінки, її мислення та воля спрямована до материнства, і вона мислить, працює і діє у цьому світі, підсвідомо, як мама, навіть якщо вона цього не визнає чи подавила у собі цей інстинкт.
Чоловіків же Господь створив, як таких, які є главою сім’ї, і, відповідно, чоловік створений з такими рисами, які призначені для захисту, для охорони. Чоловік у поті лиця буде здобувати хліб насушний. Тож він навіть за анатомічною будовою є витривалішим.
Отже, у посланні до Ефесян апостол Павло каже такі слова: “Жінки коріться своїм чоловікам, так як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. Але як Церква підкоряється Христу так і жінки своїм чоловікам у всьому. Чоловіки любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї. Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе, а жінка нехай боїться свого чоловіка”(Еф. 5, 22-33). Що ці слова означають? На перший погляд може видатись, що тут якась дискримінація. Та насправді Господь дає такі повеління для того, аби навпаки захистити жінку .
Що таке главенство? Глава ‒ це той, хто бере на себе відповідальність. Коли ми говоримо, що чоловік – глава сім’ї, то це зовсім не означає, якийсь певний деспотизм, що чоловік як вдарить рукою по столі, то так і буде. Насправді все зовсім по-іншому. Глава ‒ це той, хто готовий взяти на себе відповідальність, той, хто турбується, оберігає, допомагає, леліє жінку, як найбільший скарб, як найкоштовніший діамант. Ось, що означає главенство. І навіть якщо жінка обіймає високі посади, навіть, якщо вона є надзвичайно успішна у житті і займає досить високе положення, все одно, як би там не було, але їй хочеться хоч у певний момент, хоч інколи, почувати себе слабкою, аби її хтось захищав, бути за кимось, як за “кам’яною стіною”. Тож главенство сім’ї означає брати на себе відповідальність за іншого, бути готовим жертвувати собою заради своєї коханої.
Також у Священному Писанні є такі слова, де жінка порівнюється з немічним сосудом ‒ крихким. Апостол Петро повчає: “… чоловiки, поводьтеся розсудливо з жiнками, як немічному сосуду, вiддаючи їм честь‚ як спiвспадкоємницям благодатного життя” (1 Пет. 3, 7). Відповідно чоловік як глава повинен жінку берегти, як найдорогоцінніший кришталь, як найдорогоцінніший діамант. Ось, що означає главенство у сім’ї.
Тепер поговоримо про покору. Апостол Павло каже, що жінки повинні коритися своїм чоловікам. У чому сутність цієї покори? Чому це слід робити? На початку роздумів я згадував про те, що жінка – емоційна, чутлива, вона є матір’ю. Відповідно на певні рішення жінки можуть впливати почуття. Якщо йде, наприклад, ухвалення якогось доленосного рішення, де треба, як кажуть, на “холодну голову”, не дивлячись ні на що, прийняти певне рішення, то жінки загалом мають схильність оцінювати цю ситуацію з боку матері і певні почуття можуть зіграти негативну роль та вплинути на прийняття цього рішення. Хоча почуття ‒ це добре, чуттєвість ‒ це добре, але в певних важких питаннях жінка може все-таки піддатися їм, і діяти емоційно. І ось заради того, щоб уберегти жінку, не дискримінувати, а уберегти від якихось непередбачуваних ситуацій апостол Павло каже: “Жінки коріться своїм чоловікам”, заради того, щоб чоловік взяв на себе відповідальність, щоб за той чи інший крок “ґулю” набила не жінка, а чоловік. Тобто чоловік повинен пожертвувати собою. Ось, що у шлюбі означає поняття главенства і поняття покори. Ще раз повторюсь, не дискримінація, а бажання убезпечити, бажання якимось чином захистити жінку від чогось поганого.
Ось який повинен бути ієрархічний устрій сім’ї: чоловік ‒ глава, той, який бере на себе відповідальність, жертвує собою, жінка ‒ душа, та, яка наповнює шлюб присутністю добра, та, яка врешті-решт кориться, віддаючи відповідальність чоловікові. У такому руслі Церква проповідує ієрархічний устрій у сім’ї.
Коли ж у сім’ї такий устрій порушений, коли, відповідальність і всі тяготи забезпечення сім’ї бере на себе жінка, яка старається захистити чоловіка від чогось. Чоловік приходить і жаліється, а жінка йде і каже: “Хто тебе образив, зараз я йому покажу.” Це ненормально і неправильно, бо тоді жінка виконує чоловічу роль, а чоловік виконує функції материнські, жіночі. Коли в сім’ї є неправильний устрій, то виникають сімейні конфлікти, більше того, така сім’я наражається на небезпеку розлучення, тому що ні чоловік не відчуває себе чоловіком у домі, ні жінка не відчуває себе жінкою у повному розумінні цього слова, як та, про яку піклуються, доглядають, леліють.
У разі виникнення запитань до теми чи на іншу тематику, запитання надсилайте на елекронну скриньку: velych.lviv@gmail.com
Протоієрей Михайло Сивак
проректор Львівської православної
богословської академії УПЦ КП
Повязані записи
