Сьогодні Сергію Нігояну виповнилось би 24

u0DYOPdTh4UВидатний давньоримський поет Вергілій сказав: «Виростеш ти і почнеш дізнаватись про славу героїв – батькову славу пізнаєш і мужності міць непохитну». Як виглядає образ сучасного героя у нашій державі та в цілому світі? Хтось скаже, що це людина, яка бореться зі смертю… Перефразовуючи класика, варто додати – це людина, яка творить життя, всупереч смерті.

Сьогодні, 2 серпня 2017 року, виповнилось би 24 роки Герою України, символу Революції Гідності – Сергію Нігояну.

Як наголосив Святослав Вакарчук: «Колись вірменин Параджанов зняв фільм, який став символом українців. Сьогодні вірменин Нігоян віддав життя, яке стало символом України».

Ми можемо багато розповідати про героїзм цього молодого хлопця. Але героїзм – це ще не все. Насамперед, незважаючи на свій юний вік, він був людиною честі та обов’язку. Ці риси споконвіків були притаманні всім великим воїнам та всім людям, які цінують свободу понад усе. Жорстока правда життя така, що людина ніколи не  може бути вільною, якщо нею керують два тирани: страх і бажання влади.

Без зайвих пафосних слів, можемо стверджувати, що Сергій Нігоян і своїм життям, і трагічною загибеллю довів, що вільна людина не стерпить кайданів, які сковують її гідність… а головне – вільна людина завжди залишається людиною по відношенню до своїх друзів та ворогів, береже у серці любов, об яку з легкістю ламаються усі ворожі мечі. Бо ця любов з «валірійської сталі». Дякуємо, що боровся і поборов зло! Спочивай з миром, Герою!

Довідка                                                                                      

Сергій Гагікович Нігоян (2 серпня 1993 р. – 22 січня 2014 р.) – громадянин України вірменського походження, учасник Революції Гідності, один з охоронців Євромайдану, Герой України, Герой Небесної Сотні. Народився та проживав у с. Березнуватівці (Солонянського району Дніпропетровської області). Батько та мати –  вірмени, був єдиною дитиною в сім’ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. За словами Нігояна-старшого, Сергій народився на Україні і ніколи не був на історичній батьківщині, також не був у Карабасі, проте любив Вірменію. Захоплювався спортом та любив вірші Тараса Шевченка.

У 2011 році вступив до Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання, навчався за фахом «вчитель фізкультури», але був відрахований 2013 року. Активно займався  карате. Мріяв вступити до Дніпропетровського  театрально-художнього коледжу та вчитися на актора.

Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року. Загинув 22 січня 2014 року від поранення спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Революції Гідності. Сергія було застрелено приблизно о 6-ій год. ранку, в момент, коли ще тривало перемир’я між мітингувальниками та «Беркутом».

Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордену «Золота Зірка» (21 листопада 2014 р.) – за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності; а також медаль Української Православної Церкви Київського Патріархату  «За жертовність і любов до України» (червень 2015 р., посмертно).