1 грудня у східній традиції Церква пригадує нам постать мученика Романа. У народі люблять казати: “Від Романа до Йордану – з українським Рамаданом”. Справді, з настанням грудня розпочинається цикл свят, які ведуть нас покроково до народження Спасителя. Приклад святого Романа наголошує нам, що ніколи не варто соромитись власного таланту, а навпаки розвивати його. Варто зазначити, що Романа Сладкопівця вшановують 14 жовтня, однак сьогодні хочемо звернути увагу на його особисту історію.
Святий Роман народився в сирійськім місті Емесі, в єврейській родині. Ще замолоду навернувся до християнства і був побожним. Святий Роман служив у храмі – спочатку був паламарем у Бейруті, згодом, переїхавши у Царгород (нинішній Стамбул), де став за паламаря при церкві св. Софії. Хоч Роман не був грамотний, проте патріарх Євтимій полюбив його за його побожність і давав йому з церковних доходів таку саму частину, як і тим клирикам, що співали в крилосі. Ті співаки були з цього дуже невдоволені і насміхалися з бідного паламарчука, що гасив свічки й замітав храм.
Одного разу в навечір’я Різдва Христового, коли в храмі був присутній сам цісар, почали клирики тягнути Романа до крилосу, кажучи, що як він бере рівну з ними платню, то нехай разом з ними співає. Роман покірно переніс те привселюдне засоромлення і пожертвував його Богу, а коли вернувся додому, то впав хрестом на землю і довго молився до Пресвятої Діви Марії.
У переданні читаємо, коли втомлений і засмучений юнак опісля заснув, явилася йому в сні Пресв. Діва Марія, дала йому шматок паперу і казала з’їсти, він послушно виконав наказ, і тоді видіння зникло. Пробудився Роман з. почуттям великої духовної радості і свідомістю, що Божа Мати обдарувала його надзвичайним розумінням найглибших таїнств віри. Юнак молився і дякував за ласки.
Після молитви поспішив Роман до церкви на різдвяне Богослужіння. У храмі було багато народу, а між ними і цісар. Коли прийшов час святкового кондака, що його звичайно співав з амвону один клирик, вийшов Роман на амвон і милозвучним голосом заспівав чудовий різдвяний кондак, що його сам тоді склав: “Діва днесь пресущественнаго раждаєт, і земля вертеп неприступному приносит, ангели со пастирми славословят, волхви же со звіздою путешествуют, нас бо ради родися Отроча младо, предвічний Бог.” Милозвучний спів і глибокі слова пісні здивували всіх. Коли патріарх Євтимій спитав Романа, хто його навчив такої гарної пісні, Роман щиро розказав йому всю свою пригоду. Згодом патріарх Євтимій висвятив Романа на диякона, і молодий диякон уклав понад тисячу поетичних тропарів і кондаків, стихир та інших церковних пісень. Між ними одна з них оспівує Різдво Пресвятої Богородиці і є найстаршим церковним пам’ятником цього свята.
Своє праведне життя закінчив церковний поет, преподобний Роман, 510 року. Своїм милим співом і поетичними творами він здобув собі почесне звання “сладкопівця”, тобто “солодкий співець”.
Приклад святого Романа застановляє нас покладатися на Божу волю, дякувати Йому за ласки і обов’язково не соромитись власних талантів, а намагатися їх примножувати.
Підготувала Юліана Лавриш,
за матеріалами ресурсу https://bpc.org.ua/
Повязані записи
