У Євангелії від Марка ми читаємо, як один багатий юнак запитує Ісуса Христа про те, що йому робити, щоб успадкувати життя вічне. Ісус Христос говорить про заповіді, які потрібно виконувати: не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір. Юнак зрадів, адже все це виконував змалку. Тоді Ісус, поглянувши на нього, сказав: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною» (Мр.10,21). Той же, почувши це слово, відійшов геть засмучений, бо мав великі багатства. Ісус Христос знову заговорив: «Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже» (Мт.10,25). Чи, власне, ми є подібними до цього юнака? Чи готові ми питати у Бога поради? Над цими питаннями роздумує сотрудник храму Христового Воскресіння Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Іван Ференц:
«Сьогоднішнє Євангеліє від Марка розповідає нам про багатого юнака, який приступив до Ісуса Христа з певним таким фундаментальним запитанням: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Мр.10,17). Цей юнак, як чуємо, стоїть на певному роздоріжжі, а у його серці виникає багато життєвих запитань. Він хоче бути спасенним, він думає про майбутнє. Юнак хоче спастися. Це Євангеліє є таким, у якому кожен може знайти себе. Хто з нас не запитував і не запитує себе, перебуваючи на тому чи іншому роздоріжжі. Кожен з нас потребував раніше, потребує і зараз тієї чи іншої поради від найближчих. В дитинстві – це наші батьки, вчителі, всі ті, які були для нас добрими, чудесними порадниками. Розумна людина, яка хоче розвиватися, не соромиться питати. Ми не повинні соромитися питати когось збоку, ми не повинні соромитися отримати ту чи іншу пораду. І цей юнак не соромиться питати Ісуса з Назарету. Він хоче спастися, він хоче якоїсь особливої поради – Божої поради. Адже це особлива порада, яку дає йому хтось надзвичайний.
Ці поради, які ми отримуємо, маємо втілювати у життя. Адже можна лише почути, а на другий, на третій день забути про них. Ці поради ми маємо втілювати заради нашого добра. І цей юнак якраз питається самого Ісуса Христа, адже він хоче розвиватися. Богослови кажуть: «Без запитань на адресу Господа Бога немає розвитку». Будьмо щирі у тому, що все життя вчимося. Вік живи – вік учись. І через раз ми запитуємо самі себе, запитуємо найближчих, запитуємо Бога, очікуючи доброї поради для нашого спасіння. Цей юнак є віддзеркаленням кожного із нас. Він приступає до Ісуса Христа. Він упав перед Ним навколішки й почав його питати, знаючи з ким має справу, – з кимось авторитетним, з кимось, хто знає життя, з кимось, хто дасть адекватну пораду на ціле життя».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
