У 2017 році Василіянський Чин святого Йосафата відзначає 400-ліття від заснування, а також інші славні дати, із цим пов’язані. З цієї нагоди усіх охочих запрошуютьмвзяти участь у Міжнародній науковій конференції «Чин святого Василія Великого – історія, сьогодення, перспективи», приуроченої цьому Великому ювілею. Захід відбудеться у львівському Будинку вчених від 14 до 17 вересня 2017 року. Планується, що у ньому візьмуть участь Глава УГКЦ Блаженніший Святослав та головний настоятель чину, о. Протоархимандрит Генезій Віомар з Риму, а також доповідачі з України, Польщі, Італії , Литви, Канади, Бразилії.
Реєстрація учасників конференції проводиться на інтернет-сторінці Чину святого Василія Великого.
Довідкова інформація
400 років Чин святого Василія Великого трудиться для святої Церкви і Божого народу, проповідуючи Святе Євангеліє. Ченці в усьому шукають Божого вподобання та через виконання євангельських рад посвячуються контемплятивному життю, Богослужінням, здійснюють всесторонню душпастирську працю. Особливим завданням вважають розширення екуменічного діалогу і працю для єдності між християнами. Василіянські монастирі беруть свій початок від святого Василія Великого (329-379), єпископа і Вчителя Церкви, одного з найвизначніших Отців Східної Церкви. До сьогодні його «Ширші і Коротші Правила» становлять основу Конституцій Чину.
Після відновлення єдності з Апостольським Престолом у 1596 році ключову роль у формуванні василіянського життя в Київській митрополії відіграли Київський Митрополит Йосиф Велямин Рутський і святий Йосафат Кунцевич. У 1617 році у містечку Новгородовичі (тепер Білорусія) на Першій Капітулі ченці п’яти монастирів під проводом митр. Й. В. Рутського об’єдналися й утворили Конгрегацію Пресвятої Тройці. Так повстав новий об’єднаний Чин під проводом протоархимандрита. Бажанням Й. В. Рутського було через віднову чернецтва відновити цілу Східну Церкву. Прикладом святості став св. Йосафат, який у 1623 році своєю мученицькою кров’ю скріпив й утвердив новозаснований Василіянський Чин і З’єдинену (Унійну) Церкву. У 1739 році внаслідок об’єднання монастирів України, які жили давнім східним способом, постала Василіянська Конгрегація Покрови Матері Божої, а згідно із побажанням Папи Венедикта ХІV в 1743 році дві Василіянські Конгрегації на Капітулі в місті Дубно об’єдналися в «Руський (Український) Чин святого Василія Великого».
Василіяни широко розвинули діяльність: місійну, виховну, душпастирську, видавничу і наукову. Вони подарували Українській Церкві цілу плеяду визначних церковних, культурних та громадських діячів, між якими можна відзначити такі постаті, як:
– митрополит Йосиф Рутський, реформатор Церкви;
– святий священномученик Йосафат Кунцевич;
– о. Яків Суша, автор багатьох наукових творів;
– о. Корнель Срочинський, визначний місіонер та автор місійного підручника;
– о. Юліян Добриловський – український греко-католицький священик, василіянин, проповідник і місіонер, поет, перекладач, укладач Почаївського «Богогласника» 1790-91 рр., визначної пам’ятки української літератури та музики;
– о. Модест Гриневецький – ректор львівського університету, довголітній професор, автор богословських праць;
– о. Климентій Сарницький (1832-1909) – богослов, протоігумен, професор львівського університету, двічі обирався ректором, багаторазово – деканом богословського факультету;
– о. Платонід Філяс (1864-1930) – перший протоігумен після Добромильської реформи (1904-1918), письменник, перший редактор часопису «Місіонар», перший василіянський місіонер в Канаді, генеральний вікарій для греко-католиків у Австрійській імперії під час полону митрополита А. Шептицького, брав участь у законодавчій діяльності ЗУНР – один з авторів земельного кодексу;
– о. Теофіл Коструба (1907-1943), історик, прихильник ідей В. Липинського, автор «Нарису історії України»;
– митрополит Андрей Шептицький, визначний церковно-громадський діяч;
– о. Андрій Трух, український галицький військовик (командант сотні УСС), згодом церковний діяч, священик-василіянин. Автор низки книг і брошур: «Життя Святих», 4 томи, (1952-70), «Марія. Життя Пресвятої Богородиці» (1945), «Світила Християнського Сходу» (1968), «Українська мова. Граматика української літературної мови» (1947) та інші; редактор журналу «Світло» в Канаді;
– о. Йосафат Жан, у період ЗУНР перекладач державного секретаря закордонних справ Степана Витвицького. Наприкінці березня 1919 року брав участь у переговорах між делегаціями ЗУНР та Польщі за участю члена комісії Камбона американського генерала Ф. Кернана в Хирові. У червні 1919 року – особистий секретар Президента та Диктатора ЗУНР Евгена Петрушевича (на його прохання), потім капелан УГА. Очолював Український Червоний Хрест, допомагав Симону Петлюрі під час дипмісії у Варшаві. Член делегації УНР на Ризькій мирній конференції у 1921 р., у Лізі Націй, місії УНР у Женеві;
– о. Макарій Каровець – український греко-католицький священик, ієромонах чину св. Василія Великого, церковний діяч. Публіцист, редактор, зокрема, часопису «Місіонар», науковець, письменник. Капелан УГА;
– о. Йосафат Скрутень – український церковний діяч, василіянин, історик Церкви, визначний проповідник, дійсний член НТШ. Розпочав видавати «Записки Чина св. Василія Великого»о.
– о. Яким Фещак, український греко-католицький священик, релігійний діяч, редактор. Капелан УГА, декан капеланів УГА – похований на Вінничині;
– о. Севастіян Сабол (Зореслав) – відомий поет, та багато інших.
– У 1989 році, після періоду переслідування радянською владою і праці у підпіллі, чернечий Чин відновив прилюдну діяльність. Упродовж півтора десятиліття вдалося відновити основні монастирі та заснувати нові: у Барі, Покотилівці коло Харкова, Луцьку, Володимирі-Волинському, Києві, Брюховичах біля Львова.
Отці-Василіяни проводять діяльність через проповідування і катехизацію, в опіку над парафіями і школами, народні місії, реколекції для мирян, пресу й інші засоби комунікації та друковане слово. Окремою ділянкою праці є капеланство у зоні бойових дій на Сході України, в лічницях, учбових закладах, виправних колоніях. Ченці провадять українську секцію Ватиканського радіо у Римі, власне видавництво «Місіонер» та Жовківську друкарню, часопис «Місіонар». Також працюють у навчально-виховній ділянці у власному Інституті філософсько-богословських студій у Брюховичах, Колегіумі ім. св. Йосафата у Бучачі (Тернопільщина), в якому навчається біля 150 учнів, Папській колегії св. Йосафата в Римі та інших навчальних закладах.
У 2017 році Василіянський Чин відзначає Ювілейні святкування, присвячені 400-літтю реформи Чину Святого Василія Великого, 150-літтю канонізації Святого Священномученика Йосафата Кунцевича та 380-літтю блаженної кончини Йосифа Велямина Рутського, митрополита Київського.
Інформація надана о. Корнилієм Яремаком, ЧСВВ, оргкомітет конференції
Повязані записи
