27 березня 2018 року, у приміщенні екуменічної каплиці Львівської міської ради, відбулась остання духовна зустріч з циклу великопісних реколекцій для працівників Львівської міської ради, адміністрацій міста та читачів сайту “Духовна велич Львова”. Нагадаємо, що цикл таких духовних зустрічей має єдину тематичну назву – “Виклики світу для сучасного християнина”. Минулого тижня учасники заходу мали можливість поспілкуватись з отцем-студитом, духівником УКУ, Лукою (Михайловичем).
Більше читайте тут: У межах проекту “Духовна велич Львова” відбулася духовна розмова з о.Лукою Михайловичем
Сьогодні своїми духовними роздумами із аудиторією, напередодні Великодня за західним стилем, ділився єпископ-помічник Львівської Архидієцезії Едвард Кава. До речі, єпископ розповів про свою недавню зустріч з Папою Франциском у межах проекту “Папа для України”. Владика Едвард розповів, що Понтифік пильно стежить за Україною і переймається всіма негараздами нашого народу. Перше запитання, яке поставив Папа єпископу під час аудієнції: “Коли завершиться війна в Україні?”.
Впродовж духовної зустрічі учасники разом з владикою Едвардом мали можливість не лише міркувати над власним духовним світом, але і життям свого суспільства, країни.
Пропонуємо невеликий конспект найцікавіших думок єпископа Едварда Кави, висловлених під час спільної зустрічі:
- У стані кризи Бог дає натхнення. Коли у нашім житті чогось не вистачає, то Він все ж є з нами.
- Сьогодні в Україні ми переживаємо стан вдовиці з Ізраїлю. Варто сказати, що вдови у цій країні були надто бідними, адже після смерті їхніх чоловіків, все майно переходило до їхніх родичів. Коли в Україні починалися всі події, то світ говорив про це. А зараз всі мовчать. Це природно, що ми почуваємо себе беззахисними і покинутими.
- Часом ми перебуваємо у стані “дерев’яної” побожності – дуже поверхневої. Бачачи несправедливість у світі, ми переживаємо духовну кризу. Вкрадаються байдужість і розчарування.
- Наше завдання, завдання Церкви, – відродити духовні цінності, що зможуть подолати всі комплекси.
- Віра народжується зі слухання. Маємо жити Словом Божим. Для нас сьогодні всіх Слово не може бути теорією, але має бути практикою.
- Ми всі є дітьми Божими. Якщо у нас це Боже дитинство помирає, у нас вмирає дух, втрачаємо світло.
- У Бога смерть не є центральною. Те, що для нас є кінцем, для Бога – початок. Всі виклики світу можуть асоціюватися зі смертю.
- Наша душа – як око. Якщо нам щось потрапить в око, ми це відчуваємо. Дуже добре, коли душа ніби око. Ми приходимо зі сміттям, а Бог дає нам золото.
Підготувала Юліана Лавриш,
Фото – Олександр Мазуренко
Повязані записи
