“Важливо молитися серцем і палати Духом Божим”: о. Олексій Філюк про радість і вміння бути “тут і зараз”

“Ідіть і навчайте” казав Христос. Навчаю, проповідую, хрещу.  Праця потребує зусиль. Щодня, віддаючись людям, часом думаю:”Невже моє життя пройде повз мене?”. Але потім думаю, що це і є моє життя, родзинка того життєвого подвигу”, – про це зазначив відомий християнський блогер, отець Олексій Філюк у ефірі “Радіо Марія” у бесіді із журналістом Сергієм Іваницьким.

Також отець розповів про те, як жити у непростому сьогоденні, не боятися, а також навчитися бути “тут і зараз”, попри всі виклики та любити Бога і ближнього не на словах, а на ділі.

-Отче, чи буває у Вас відчуття вигорання?  Що допомагає священнику відновитися?

-Моїм життям і диханням є Біблія. Підбадьорити себе Словом Божим і відпочити. Часом я проповідую і зовнішньо бадьорий, а внутрішньо хочу спати. Потрібен відпочинок здоровий і Слово Боже -це духовне підбадьорення, бо цілий день був у роботі та служінні. 

-Як даєте раду людям, які приходять до Вас з різноманітними тривогами? Як усвідомити, шо без Божої волі жодна волосина не впаде з нашої голови?

-Божі сценарії у нашому житті можуть бути різноманітні. Але звертаємося до Слова Божого: Немає нічого нового під сонцем. Були війни, були хвороби. Кожне покоління має свої випробування. Але це нагода для нас подумати про вічність. Сьогодні  ввечері ми можемо змінити свої думки, задуматися більше про душу і змінити своє життя на краще. Яка ціна людської душі? Що людина може дати за свою душу?  Та нічого. У Бога все є. Все було до нас, все буде після нас. Це ще не останні часи.  Але Слово Боже підбадьорює.  Коли ми вранці прокинулися і можемо дійте до ванни, щоб вмити личко чи прийняти душ, скажімо Богові: “Слава Тобі Боже!”. Коли  дочекали до вечора, маємо що їсти, маємо хлібчик на своєму столі, то повинні сказати Богові: “Дякую!”. Вчорашній день нам вже не належить, завтрашній день нам ще не належить, ми маємо тільки сьогодні. Не падайте духом. Бо Бог з Вами! Зараз і тут. І хай Бог благословить, щоб Ваше серце не тривожилося. Майте віру – все переживемо! Наші батьки, діди і прадіди ще й не таке переживали.

-У одному своєму інтерв’ю, Ви колись сказали: “Колись були золоті священники з деревяними хрестами, а зараз є багато дерев’яних священників із золотими хрестами”. Що ви мали на увазі?

-Це у ніякому разі не осуд. Головне, щоб ми не були черстві до чужої біди, др служіння. Головне, щоб ми читали Євангеліє і проповідували Його. Бог не у шатах і прикрасах, а у люблячому і щирому серці. Ми маємо так жити як навчає нас Євангеліє. Оце моя головна мета.  Коли цураємося найголовнішого у житті, то дерев’яні наші душі.

-У часи  до 91 року минулого століття, священники, знаючи що таке поїхати по етапу, більше цінували священство, аніж зараз. Як Ви вважаєте, священники розуміють який на них тягар відповідальності? 

-Категоричної відповіді не дам. Бог бачить серце кожного з нас. І моє серце і ваше. Головне, щоб це серце було наповнене любов’ю.  Моє велике бажання і молитва – щоб всі люди жили у мирі, вірі і згідно Євангелія. Це те за що молюся і прошу у Господа. 

-У вас двоє прийомних синів. Знаю одного пастора, який всиновив 33-оє дітей. У нас в Україні не так модно і дітей народжувати. І з кожним роком це все більше відчувається. А у Вас прийомні діти. Що ви відкрили для себе такого, що захотіли всиновити дітей?

-Найперше, хочу сказати, що Євангеліє міняє усіх. Якщо ми говоримо про любов, то Христос заповідав любити. Якщо ми проповідуємо про любов, то треба її показати на ділі. Дати дитині дах над головою, дати їй майбутнє, їжу і свою любов, поки серце буде битися. Мене надихнуло на цей крок Євангеліє. У мене на вихованні двоє парубків. Тобто Євангеліє каже любити – покажімо любов насправді. Я за практикуюче християнство. Багато можна говорити про любов, але треба її показати на справі. Через нас працює Господь.

-Хотів би спитати Вас про молитву. Які момент відкривають нас на молитву найкраще?

-Важливо молитися серцем і палати Духом Божим. Це коли ти молишся і відчуваєш таку благодать і присутність Божу, що Ти немов вже на небі. Оце молитва серцем. Люди хочуть якусь панацею. Немає такого. Тільки молитва від щирого серця є дієва. Треба молитися щиро і з вірою.