Менше ніж рік як у Львові діє соціальне підприємство “VBRANI”. Проєкт заснували у лютому при громадській організації “Старість на радість”. Тут в’яжуть різну продукцію: від іграшок та пінетків до рукавичок й шкарпеток для дорослих. А всі вироби власноруч виготовляють самі ж бабусі з геріатричного пансіонату у Львові.
Співзасновницями і авторками концепції соціального підприємства є Оксана Бриндзак і Таня Лукеря. Дівчата віддавна допомагають літнім людям з геріатричних пансіонатів.
“ Найперше проект був створений як альтернативний спосіб проведення дозвілля для мешканців будинку пристарілих, проте це стало доброю можливістю заробітку та зв’язку зі суспільством в еру ковіду. Одного разу, після перегляду фільму, пані Надія, бабуся з Львівського геріатричного пансіонату, підійшла до нас — волонтерів з гарними дарунками, а саме в’язаними шапками. Коли ми були дітьми, більшості з нас рідні завжди нагадували, щоб тепло одягнулися. Назва стала як добрий спомин з дитинства, про тепло та любов рідних людей, навіть не кровних”, – каже Оксана Бриндзак.
Як додає Таня Лукеря, ідея виникла спонтанно, але сьогодні вона виправдала свою реалізацію та приносить добрі плоди усім, хто причетний до цієї справи.
“Підприємство існує не просто, щоб створити розвитковий простір для бабусь, а також для їхньої інтеграції в суспільстві, щоб вони почувались важливими та потрібними. Тут, у підприємстві, вони проводять час разом з іншими, спілкуються, працюють у майстерні, де вчаться новим технікам, а головне – дарують тепло іншим. Цей проєкт є унікальним свого роду у Львові. Як тільки ми анонсували його старт, відразу отримали замовлення великої партії шкарпеток для дитячого будинку. Тобто ця справа і зокрема продукція, виготовлена бабусями, таки є популярною серед людей”, – говорить Тетяна Лукеря.
Тут, в геріатричному пансіонаті, на виготовлення і пакування продукції жінки збираються щосуботи. Серед них троє мешканок пансіонату – пані Оля, пані Леся та пані Богдана. У пансіонаті вони проживають вже 4 роки. Кожна з них практикує в’язання змалечку. Кажуть, навчили ремеслу їх матері. Та лише пані Богдана навчилась в’язати самотужки за посібниками і журналами.
“Кожен вміє по-своєму в’язати. Але поступово вчимось, тим паче, в’яжемо за схемою, що не так важко і вдається. А тут мені добре, бо ніколи би і не зустрілась з цими людьми. Я захоплена справою і мене тішить, що можу принести користь, а не марнувати часу перед телевізором”, – каже жінка.
Майстриня Наталя Дубан допомагає бабусям з роботою під час кропіткого процесу. Вона навчає в’язати за сучасними методиками, а також упаковує й надсилає замовлення людям.
«Бабусі, які залучені до проєкту, є самотніми або просто шукають, як зайняти свій вільний час. Їх об’єднує спільна справа, яку вони роблять на добробут іншим. Це про баланс терапії та бізнес-справи. Тому вони в’яжуть і отримують певну фінансову допомогу. Літні люди з геріатричного пансіонату потребують підтримки, зокрема й фінансової, та до того їм необхідно відчувати потрібність та залученість до великої справи, яка принесе радість діткам і дорослим», – говорить майстриня.
Упродовж діяльності підприємства жінки вже виготовили десятки пар різної в’язаної продукції. Сьогодні отримують більше замовлень на рукавиці і шкарпетки. Частину виробів передають у крамницю, іншу – залишають для онлайн-магазину. Організаторки кажуть, що надходять й індивідуальні замовлення на смак і бажання самого покупця. На сьогодні соціальне підприємство співпрацює з різними проєктами та компаніями Львова, серед них доброчинні фонди та IT-компанії. Одне із замовлень, над яким працюють жінки, – виготовлення речей для онкохворих дітей.
Стартували проєкт із дорослої продукції, зокрема шкарпеток та рукавичок. А згодом все більше отримували замовлення на дитячі вироби. Коли у продаж поступила перша партія виробів, люди підхопили це і з’явилися нові і більші замовлення. Зароблені кошти розраховують на закупівлю нових матеріалів та фінансову винагороду жінкам-майстриням з геріатричного пансіонату. Однак особливо завдячують жертводавцям, які подарували підприємству нове приладдя для в’язання та різноманітні нитки.
Особливим замовленням для бабусь були іграшки для передчасно народжених дітей. Бабусі, як самі зізналися, отримали особливе задоволення від виготовлення саме цих іграшок. Жінки відразу змінились в обличчі: замість зосередженого вигляду на їхніх лицях з’явилася широка усмішка. Кажуть, іграшки виготовляли вперше, але в’язали легко і швидко. До того ж упродовж роботи допомагають одна одній та діляться своїми методами в’язання.
Зараз у руках пані Лесі в’язка майбутніх рукавичок. Каже, таку пару можливо зв’язати за два дні. Всього вже готових робіт на рахунку в жінки понад сорок пар виробів. Зізнається, що ця справа їй у задоволення, адже вільний час проводить з користю та у приємній компанії. Додає, що до в’язання неперебірлива, лиш би була робота.
“До тієї справи треба мати любов, бажання і терпіння. Для нас це як терапія – відволікає від буденних думок і проблем”, – каже пані Леся.
На столі купка ниток, білого і темно синього кольорів, розставлені ще незакінчені вироби. Жінки кажуть, що в’язанка з білих ниток відклали на вечір, адже поки денне світло в’яжуть темними нитками.
“Ось цю пару шкарпеток в’яжу темними нитками, а ввечері дов’яжу ту пару, що зі світлих ниток. Для дитячих виробів достатньо дня. А на дорослі речі треба вже два дні”, – додає пані Богдана.
Поруч пораються майстрині, які упаковують вже готові вироби у коробочки. Туди ж кладуть листівку для покупців. Уже декілька партій готові на відправлення, які згодом вже потраплять в руки замовників. Бабусі зізнаються, що самих покупців не бачили, але радо би з ними поспілкувалися й особисто почули би відгуки про їхні в’язані вироби.
У підприємстві “VBRANI” на цьому планують не зупинятися. Організатори зізнаються, що хочуть розширювати діяльність і залучити бабусь з інших пансіонатів та самотніх літніх людей не лише зі Львова.
“Хочеться бачити ще більше щасливих людей, які вірять у справу створення унікальних речей, які приноситимуть радість як тим, що їх створили, так і тим, що їх носитимуть. Існує безліч самотніх людей, які би радо долучилися до подібної ініціативи і відчували свою залученість до соціуму. Наша місія на сьогодні – охопити ще більше людей до створення теплих в’язаних речей для всіх охочих й тих, хто цього потребує”, – говорить Оксана Бриндзак.
Щоб долучитися до розвитку соціального підприємства, підтримайте майстринь своїм внеском. Замовити й придбати теплі в’язані речі собі або в подарунок близьким можна через сторінки у соцмережах Фейсбук та Інстаграм.
Підготувала: Наталя Стареправо, фото авторки
Повязані записи
