“Ми сьогодні з Вами переживаємо ще одне важливе свято церковного календаря – свято Стрітення Господнього. Воно дає надію на те, що ми є з Богом. Що ми не є одинокими і самотніми перед викликами сьогодення. З Богом людина може значно більше, а страх, невпевненість, трепет, переживання – все те, що огортає тих людей, які покладаються лише на себе, свої зусилля, усе це нас має залишити. Ми віримо у те, що ми є з Богом. Той, хто є з Богом, той здатний переживати усе. Що б не ставалося у житті. Здатен долати різні виклики, найважчі випробування, найстрашніші переживання. Той, хто є з Богом, той завжди є на стороні світла, той завжди є переможцем, завжди намагається жити добром, правдою. Не брехнею, не гібридними речима, якими може жити світ, але той, хто є на стороні світла і хто є з Богом, той завжди покликаний до того, щоб будувати.
Сьогоднішнє свято Стрітення тісно пов’язане із зустріччю. Із нашою можливістю приготуватися на зустріч. Звичайно, на зустріч з Богом. І ці зустрічі ми переживаємо у різних контекстах. Святий Симеон і праведна Анна, які зустріли у Єрусалимському храмі Спасителя світу малим Дитятком, побачили в Ньому справді Спасителя світу, побачили Бога. Не так легко побачити у малій дитині Особу Божу. Треба дивитися на неї очима віри. Треба справді готуватися до цієї зустрічі. Знаємо, що у житті праведного Симеона був той момент, коли Святим Духом було йому відкрито, що не помре, поки не зустріне Спасителя світу. Тому для нього ця зустріч була надією і сподіванням зустріти Бога. Для нас яке значення має це свято? Кожен з нас зустрічається із тим самим Богом з яким зустрілися святий Симеон і Анна. Кожен з нас зустрічає того самого Бога у Таїнстві Євхаристії. Ми зустрічаємо Бога на молитві, коли стаємо перед Ним зі своїми запитаннями. Коли маємо багато запитань, але мало відповідей. Коли щось переживаємо, коли нам важко. Коли переживаємо щось таке про що не можемо сказати іншим людям. І лише Бог знає,що ми ховаємо у потаємних куточках нашого серця. Деколи і самі від себе. Для того, щоб ми змогли прийняти ці всі думки і переживання, для нас потрібно Божого світла, вміння пережити все те, що турбує наше серце. Наша зустріч з Богом, наше Стрітення – це є Таїнство Сповіді. Так, у цьому Таїнстві присутній священник, але ми сповідаємося не перед ним, а перед Господом Богом. Стаємо перед Богом тоді відкритими, з нашими мінусами і плюсами, з нашими недосконалостями і гріхами. Ідемо на це Стрітення для того, щоб ставати чистими, вільними, незалежними, отримуємо шанс змінитися. І Господь, як Добрий Батько, після кожної зустрічі з Ним, кожному з нас і мені особисто дає шанс ставати кращими, іншими, не такими як ми були колись, мінуси власного життя робити плюсами. Для того, щоб бути світлом. І сьогоднішня наша молитва – це також зустріч. Ми прийшли до військового храму. який святкує 5 років з дня свого освячення. Цей храм справді став місцем зустрічі для багатьох з нас. Тут маємо нагоду довірити Богові все те, що нас турбує, відчути Божу волю і надію, ласку і благодать, яка стає світлом у наших руках. Сьогоднішнє свято теж дуже тісно пов’язане зі світлом. Легко запалити свічку, але нелегко бути світлом. Легко тримати у руках свічку, але жити так, щоб бути свічкою для інших, бути прикладом і орієнтиром, не є легко і просто. А люди віруючі мають бути немовби свічками у цьому світлі. І у сьогоднішній день Стрітення Господнього, цього великого свята, запалюючи свічку, беручи до рук сірник чи запальничку, постараймося подумати а у яких моментах я можу бути світлом для інших у цьому світі? Чи стараюся я світити? Можливо я вже давно не запалював свічку своїх добрих вчинків, поведінки, ставлення, свічку прощення інших. Бог мені завжди прощає. Але чи я готовий бути світлом прощення для інших? Думаю, що кожен з нас має що запитати себе. Для того, щоб це свято не було просто частиною обряду, але певним завданням до якого покликаний кожен християнин”.
Про це Куріальний єпископ Києво-Галицького Архиєпископа Преосвященний Владика Степан Сус зазначив під час Божественної Літургії, яку очолив сьогодні у престольне свято у храмі Стрітення Господнього у Львові у співслужінні із собором священників. Також Владика закцентував на тому, що той, хто є з Богом з відвагою переживає усі труднощі у житті. Водночас він закликав кожного вірянина задуматися чи є він світлом для ближніх.
Після Літургії відбувся обряд освячення свічок. Опісля присутні помолилися і поклали квіти до пам’ятного знаку «Громадянам Львівщини, полеглим в Афганістані в 1979-1989 рр.» До заходів долучився і міський голова Львова Андрій Садовий.
Фото Руслана Гуменюка
Повязані записи
