Владика Володимир: “Сила дитини полягає в тому, наскільки вона може комусь довіряти”

Стараймося усувати всі перешкоди і гріхи, щоб стати спадкоємцями Царства Небесного.  Такою є постать дитини. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії Преосвященніший Володимир під час розважань над Божим Словом в Архикатедральному соборі св. Юра у середу 3 лютого 2021 року.

Євангеліє від Марка

Від Марка святого Євангелія читáння. 11. Сказав Господь: – Хто відпускає свою жінку й бере іншу, чужоложить з нею. 12. І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, чужоложить. 13. І приносили до нього дітей, щоб додоторкнувся їх, але учні забороняли їм. 14. Бачачи те, Ісус розгнівався і сказав їм: – Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм:таких бо царство Боже. 15. Істинно кажу вам: хто царства Божого не прийме, як дитина, не ввійде до нього. 16. І, обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.

Ікона «Благословення дітей»: в чому допомагає образ

Серед євангельського слова сьогоднішнього ранку, каже владика  Володимир, стоїть постать дитини. Сила дитини полягає в тому, наскільки вона може комусь довіряти, бо сама дитина по собі є немічною.  

“У цьому уривку чуємо для чого потрібна гармонійна сім’я і гармонійне подружнє життя батьків”,  – сказав проповідник.

Архиєрей також пояснив,  що Ісус  у цій історії також показує певні способи комунікації. “Він дітей дотикає. Дотик – це перший вияв довіри.  Пізніше дітей обіймає і кладе на них руки.  Покласти руки на когось – це означає передати те, що маєш сам”, -додав він.

На переконання владики Володимира, Царство Небесне не можна якось придумати чи збудувати. Воно є дане для нас. Так, як Ісус пояснював багатому юнаку, бо він мав все і царство збудував собі на землі.  Ми маємо очікувати Царства Божого, але це не означає, що маємо нічого не робити і сидіти на лавці й чекати.

“Також на дорозі до Царства Небесного є дуже багато перешкод. Стараймося ці перешкоди і гріхи усувати, щоб стати спадкоємцями Царства Небесного”, – закликав Преосвященніший Володимир. 

Фото – Ірини Баранської-Вороніни