Для мене особисто головною думкою цьогорічних свят було те, що Ісус Христос є солідарним з кожною людиною. Ба більше Він відкриває нам небо, що було добре зрозуміло в момент Богоявлення. Такою думкою поділився єпископ-помічник Львівської архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра у неділю по Богоявленні.
«Возлюбленні браття і сестри, вже наближається до завершення різдвяно-йорданський час в нашому літургійному календарі. Можемо собі ще раз роздумати над суттю цих свят», – зазначив прпоовідник.
«В християнстві свята ніколи не закінчуються»
Можемо звичайно сказати, каже владика Володимир, що свята закінчилися, як і кожного року перегортаємо сю сторінку і нема потреби над чимось роздумувати. Проте мусимо бути свідомі, що в християнстві свята ніколи не закінчуються. Бо літургійний рік немовби показує певні етапи людського життя, а євангельське слово нам товаришує на цій дорозі.
За його словами сьогодні святкуємо неділю після Богоявлення. Цей день немовби є підсумком всього, що було, а водночас того, що чекає нас в літургійному році і в житті.
«Ув’язнення Івана Хрестителя було пересторогою для тих, хто хотів провадити подібний спосіб життя»
«Ми чуємо в Євангелії про арешт Івана Хрестителя. Це драматичний момент для Ісуса Христа. Він втрачає знану постать великого пророка, який став Йому близьким завдяки хрещенню на Йордані. Іван Хреститель – вчитель і пророк є ув’язненим. Він кинутий до в’язниці Ірода звідки вже нема повернення. Це ув’язнення мало також психологічний момент, бо було пересторогою для тих, хто хотів провадити подібний спосіб життя. Ми би сказали, що хотів бути побожним. Тоді, як стверджує євангелист Матей, Ісус Христос йде до Галилеї. Це убогий край, де жили бідні люди, які не мали істотного впливу на перебіг історії ізраїльського народу. Ісус не затримується в рідному Назареті серед вже Йому знаних людей. Можливо мав таку спокусу вернутися до дому, на стежки дитинства і облаштувати там собі безпечніше життя», – пояснив єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«Христос покидає свою зону комфорту»
Проповідник наголосив на важливості розуміти, що Христос не знеохочується, а йде до Капернауму. Він покидає свою зону комфорту. Саме там серед бідних людей розпочинає свою місію. Це місце, де народ жив у ненависті гріха, оскільки не мали контакту з особовим Богом. Ісус Христсо дає свідоцтво і навчає своїх слухачів так само, як це робив Іван Хреститель.
«Царство Небесне – це місце перебування Бога»
Вкінці Євангелії, зазначив владика Володимир, ми чули заклик до покаяння, бо Царство Боже близько. Ми постійно молимося в молитві Отче Наш саме про прихід цього Царства. Йдеться не про якусь суспільно-політичну інституцію чи структуру, а місце перебування Бога. Наше покаяння якраз усуває всі перешкоди, які нас від Бога віддаляють.
«Саме тому з відчуттям покаяння будемо літургійно мандрувати у напрямку Великого посту», – наголосив він.
«Людське відчуття болю є ознакою життя»
На переконання владики Володимира, людське відчуття болю є ознакою життя. Якщо маючи рани людина не відчуває болю, то це дуже погано, бо тоді відмирають клітини. Коли сумління підказує нам наші неправильні вчинки, то маємо шанс поправити нашу поведінку і помилки. Гірше, коли ми голос сумління заглушуємо. Тоді будемо зруйновані.
Також проповідник зауважив, що зараз у Галилеї не є найкраща політична ситуація. Рівно ж війни точаться в інших куточках світу, вмирають люди. Не є винятком наша Україна.
«Христовий мир і є Царством Божим серед нас»
«Саме тому дуже актуально запросити Ісуса Христа до Галилеї власного життя, щоб Він подарував нам мир своєю присутністю, а це і є Царство Боже серед нас», – переконаний проповідник..
Повязані записи
