Ці слова письменника й філософа Євгена Сверстюка стали лейтмотивом співочо-поетичного вечора, присвяченого Шевченківським дням, що відбувся 29 березня у Пороховій вежі. Захід організувало Львівське крайове ставропігійне братство святого апостола Андрія Первозваного.
Миряни УАПЦ та всі охочі мали нагоду насолоджуватися поезією Кобзаря у виконанні декламаторів і хорових колективів. Вечір розпочався з благословення львівського декана о. Олега Древняка.
“Український народ — християнський за духом. Зі словами Шевченка на устах він боровся за свої права на Майдані. Ми називаємо Кобзаря нашим пророком, що так само, як і Мойсей, підняв своїх співвітчизників із колін, але не встиг побачити вільної держави. Насамперед треба боротися у своїй душі, а вже потім — проти видимого і невидимого ворога”, — підсумував священик.
Зворушливим моментои став неймовірно щирий виступ маленького козака Ростислава Садовського, що з розумінням продекламував уривок із поеми “Гайдамаки”.
Також хор братства “Ставрос” під керівництвом Лесі Степаняк майстерно виконав музичні твори на слова Шевченка: “Садок вишневий коло хати”, “Зоре моя вечірняя”, “Було колись в Україні ревіли гармати”, “Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?”, “Барвінок цвів”. А молитва “Вечері твоєї тайної” композитора Євстафія Азієва стала онтологічною основою усього співаного доробку Кобзаря.
Наприкінці вечора прозвучали вірші “До Основ’яненка” та “Заповіт” у виконанні хорового колективу церкви святих апостолів Петра і Павла (керівник — Ганна Пилиповська).
Члени Львівського братства своєю громадською діяльністю вкотре засвідчили: “Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне!” (Т. Шевченко).
Тетяна Мацкевич
Повязані записи
