Старт даний. Великий Піст розпочато. Ми щиро вітаєм Вас друзі, з “весною покаяння” – часом Великого Посту!
У кожної людини є власні асоціації постового часу. І їх заперечувати або піддавати критиці немає сенсу. Та все таки християнам важливо жити в унісон з постовим настроєм Церкви, а не винаходити власний велосипед, не творити власну індивідуалістичну духовність поза перевіреним досвідом Церкви. Але що ж там, залаштунками оцих не завжди зрозумілих текстів постових богослужень першого дня Святої Чотиридесятниці?
👉Здебільшого у свідомості середньостатистичного християнина це час доволі траурний. Над нами висить немов би демоклів меч закликів до різних обмежень. Навіть якщо ми не надто себе обмежуємо, то все одно зовнішній імператив розмаїтих «треба», «ти мусиш», нерідко лягає важким ярмом на шари нашого сумління.
Варто дати відсіч такій стереотипній свідомості. Ми постимо ☝️не «ВІД», а «ДЛЯ». Ціль світла. Піст дарується людині Богом, а не накидається як зашморг. Богові потрібні звільнені люди, а не покірні і безмовні раби. Від дарується для того, що вивільнити у тобі духовні сили, що позбутися від баласту непотрібних паталогічних явищ. Текст утрені канону першого дня закликає відкинути «засліпленість душі і сп’яніння пристрастей». Мова йде про те, що у нас живе ця внутрішня паталогія, яка не дозоволяє нам бачити світ і себе тверезо, чинить нас сліпими. Їх Церква називає пристрастями. Отож, постуємо ми «ДЛЯ» цього щоб стати вільними, легкими, радісними, а не «ВІД» чогось, що нам здається приємним і дорогим. Мета дуже благородна і позитивна. Бо ніхто свідомо не бажав би бути сліпцем і п’яницею. Чи не так?
👉Інша тема яка звучить у богослужбах першого день Посту вказує на світлий настрій, який має поселитися у серці людини, що бажає правильно постувати. Буквально десятки разів звучать радісним рефреном абсолютно світлі словословія з якоюсь особливою піднесеністю. «Всечесну пору стриманості розпочнімо світло», «сяючи світлістю любові», «зодягнімось у світлу одежу посту».
😇Ще один важливий акцент сьогоднішнього дня у тому, що він закликає відкинути егоїстичний індивідуалізм. Сучасна людина трактує релігію і духовний життя, як власний ПК (персональний комп’ютер). Піст це час спільного зібрання, коли ми не трактуємо себе відірвано від контексту Церкви. Ця важлива тональність була задана ще у Сиропусну середу, яка через текст 2-ї глави книги пророк Йоіля є надзвичайно точним камертоном для християн у часі Посту. Гляньте що він пише:
«Трубіть у ріг на Сіоні, призначте піст, скличте святкові зібрання! Зберіть народ, скличте громаду! Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! Хай вийде молодий з покою свого, і молода – з комори». Йоіл 2:15-17
Уявіть, навіть якщо двоє молодят побралися і у них медовий місяць, каже Йоіл, то вони мають полишити шлюбну кімнату і прийти на оці «святкові зібрання» постуючих. Їх приватна територія щастя має поступитися чомусь спільному. Іншими словами, те, що є найбільшим проявом приватності людини має влитися у потік соборності. Старі і молоді, дітвора, грудні немовлята, закохані наречені стають єдиним організмом перед обличчям Бога у час, коли Він бажає бачити нас як єдиний народ, а не як обособлених індивідуумів.
Джерело: Luka Mykhaylovych
Повязані записи
