Що найскладніше в релігійному досвіді? Думаю стосунки. Не так складно запам’ятати певну кількість молитов, час від часу відвідувати святі місця, вшановувати свята, сповідатися, дотримуватися окремих релігійних практик тощо. Все це не так вже складно. Однак все ж це щойно умовності. Вони засіб, а не ціль, обгортка, а не пункт призначення. Суть віри в іншому. У стосунках. Це мистецтво з мистецтв (вміння будувати стосунки) робить нас віруючими. Нездатність до цього відсуватиме нас на марґінес віри або й далеко поза нього. Хочу наголосити: стосунки роблять нас не ангелів з крилами, а звичайними нормальними людьми. Думаю, це вже надзвичайно багато!
Де корінь цієї поважної духовної проблеми? Мені видається у тому, що не усвідомивши, що Бог є жива особа, і що Він бажає будувати зі мною горизонталь взаємин, ми неодмінно скочуватимемось у провалля карикатурної релігійності. Якщо є Я, то Бог є Він. Ця важлива горизонталь /Я-ВІН/ може відкрити нам справжнє усвідомлення стосунку. Бог Біблії стоїть у радикальній опозиції до ідолів. Бездушних і мертвих витворів людських рук. Ви це мабуть вже чули, гортаючи Старий Завіт. Проблема наших поразок у духовному житті у тому, що носячи у своїй свідомості образ Бога-ідола (насправді ж не Бога, а божка), ми ніколи не будемо здатні ступати на шлях справжніх духовних стосунків з Богом, який є живою, реальною і співпереживаючою сутністю. Звідси такі часті у нашому житті випадки, коли виконуючи чимало правил релігійного штибу, знаючи чимало молитов, ми маємо величезні темні діри у стосунках з людьми. Одна з причин – хибний релігійний світогляд, у якому є місце чому завгодно, окрім справжніх здорових стосунків.
Ми спокійнісінько ходимо у храми, але не спілкуємося з ближніми, наші домівки повні церковних аксесуарів, а у серці крижаний холод неприйняття і несприйняття людей. Вийшовши з небесноподібних храмів, ми нерідко занурюємося у пекельно-вогненні сварки і суперечки. Як тут бути? Не думаю, що маю мандат порадника. Скажу хіба лаконічно: з цим точно треба щось робити! Можливо інколи замість тривалих молитов спробувати сісти у крісло і думати про те, що Він на мене дивиться, Він мене бачить, Він мене розуміє. Що зрештою Він жива особа! Бог-Особа! А ще подумати про те, що я Йому можу відповісти.
Помічником у цьому нам може стати ось така молитва: «Господи, я знаю, що Ти є. Я багато про тебе чув від інших людей, я чимало прочитав про тебе, але, здається, ніколи не почув твого живого і люблячого голосу і тихої присутності. Відкрийся мені у своїй вічноживій тайні спілкування. Відкрий мені дар стосунку з тобою. Допоможи бути особою стосунків. Я вірю, що збудувавши їх з тобою, я зможу побудувати їх з ближніми. Бо лише тоді я зможу бути уповні людиною».
єрм. Лука (Михайлович)
За матеріалами Фейсбук-сторінки єрм. Луки (Михайловича)
Повязані записи
