єрм. Юстин (Бойко): «Найголовніша зброя, якої не має наш ворог, – це сила духу нашого народу і наша єдність»

Сьогодні ми переживаємо першу неділю Великого посту. І ми, як українці, проходимо величезні реколекції. І їх нам провадить не хто інший, як Господь Бог. На нашій землі росія розв’язала війну, адже, як держава, вона в своїй історії ніколи не ступала на будь-яку землю з миром, а завжди з війною. Історія росії – це історія війни, вбивства, втрати мільйонів життів. Недарма Патріарх Йосиф Сліпий говорив про те, що радянський союз, а тепер спадкоємниця росія, – це горе трупів і море крові. Сьогодні я, разом з нашими отцями і митрополитом, служив Літургію в Соборі святого Юрія під сирени. Ми продовжували молитися Літургію, адже знаємо про те, що всі ми ходимо під Богом, Який нас провадить. Найголовніша зброя, якої не має наш ворог, – це сила духу нашого народу і наша єдність. Сила духу проявляється в тому, що він чується господарем на своїй землі. А окупант, який би він не був, завжди розуміє, що він тут небажаний, що він – вбивця, і рано чи пізно він все одно піде з цієї землі. Нашу землю, протягом століть, топтали не одні окупанти, і вони згинули, як роса на сонці. Рівно ж згине пам’ять і про цього окупанта. Але ми живемо в цей час, в який живемо.

І от молився я Літургію і дивився на сонце, яке проглядало через вікна, пробиваючись через небо. Коли ми дивимося на небо, то завжди його асоціюємо з тим місцем, де живе Бог. Так, Бог живе на небі, так кажуть нам Біблійні Книги, хоча Бог є всюди, Він все сотворив і всім управляє. Але небо приносить нам сонце, приносить мир. Але сьогодні ворог через це небо кидає на нас гармати, кидає ракети, вбиваючи нас. І скільки б він не кидав ракет, він не знищить дух народу, адже ця війна ще раз показала, що ми абсолютно різні народи. Ми  належимо до народу, який має цінності, який вірить в Бога, який знає про те, що Бог є початком і кінцем історії. Вони ж, відповідно, не вірять в ніщо. Це нащадки монголо-татар, для яких нічого не має святого.

Я не хочу зупинятися на них, бо про них все ясно, але мене дивує інше – цивілізований світ. Під цивілізованим світом ми розуміємо країни Заходу, які утверджують демократію в своїх країнах і в світі. Однак зараз цивілізований світ, здається, перестає бути цивілізованим. Адже він роками споглядав на те, як росія бомбила сирійські міста, як вона розв’язувала війни в різних регіонах світу, а тепер в Україні. І люди виходять на площі і просять своїх керівників захистити українців закритим небом. А керівники думають, гадають, міркують в цей час, як гинуть люди. Закрите небо – це тест на людяність і демократію для цивілізованого світу. Я не переживаю, адже ми в цій війні вже й так перемагаємо, бо ми показали дух народу і впевнено крокуємо до остаточної перемоги, але якою ціною. Але, як після цієї перемоги буде виглядати цей світ, який називається цивілізованим, який не хоче закрити небо. Сьогодні, стоячи перед Собором Юрія, де знаходиться постать митрополита Андрея, я хотів би звернутися до всіх українців світу, до всіх людей доброї волі: «Друзі, виходіть на площі всіх країн світу, там, де ви проживаєте, пояснюйте людям про те, що робиться в Україні, і вимагайте через уряди своїх країн, щоб вони закрили небо над Україною». І нехай не бояться цього Голіафа сучасності, бо маленький Давид переміг його одним ударом. Сьогодні Україна є цим Голіафом, і Бог нею провадить, але ми повинні робити все можливе, щоби цивілізований світ не втратив душу. Тепер, дивлячись на площі європейських міст, американських міст, я починаю розуміти, що народи тих держав є набагато мудрішими за керівників, які їх провадять, бо народи є рішучішими, народи є співчутливішими. Не впадаймо в сплячку, але намагаймося зробити все, що від нас можливо, щоби зупинити того, який є світовим терористом, бо сьогодні він грозить Україні, а завтра, якщо його не зупинити, він буде грозити всім народам світу.

Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, єрм. Юстин (Бойко)