Здійснити паломництво до того чи того відпустового місця – добра і давня традиція у християн. Чимало таких благодатних місць маємо в Україні, відбувають наші віряни за її межами, а особливо значимою здавна вважають прощу до Святої Землі. Нещодавно здійснила таку прощу група наших земляків.
Про те, як група християн-українців стежками пророків і Христа ходила, чому Святу Землю називають “п’ятим Євангелієм”, про Вифлеєм напередодні Різдва, про те, чим відрізняється паломництво від звичного туризму, про найважливішу прощу у житті людини, про емоції й враження, пригоди та кумедні випадки у подорожі розмовляємо в екслюзивному інтерв’ю для нашого сайту з о. Юстином Бойком, синкелом у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ й керівником та духівником групи від паломницького центру “Рафаїл”, що минулого тижня звершила свою духовну мандрівку обітованою землею.
Отче Юстине, Ви щойно повернулись з паломництва на Святу Землю. Емоції напевно переповнюють. Якими є Ваші загальні враження від усього, що Ви пережили на цій священній Землі світових релігій?
Звичайно, паломництво до Святої Землі є особливим з багатьох причин і сповнене багатьма емоціями, особливо для тих людей, які вперше його здійснюють. Передовсім тому, що Свята Земля — це земля, по якій ходив сам Ісус Христос. Це місце на карті, де прийшов на землю, навчав, проповідував спасення для всього людства. Недаремно Святу Землю називають ще “п’ятим Євангелієм”, тобто Євангелієм, яке допомагає нам зрозуміти ті чотири Євангелії, які є написані. Кожна людина, яка повертається зі Святої Землі, по-іншому починає сприймати Євангеліє, починає глибше розуміти й осмислювати свою місію у світлі християнського покликання. Очевидно, що Свята Земля є важливою не тільки для християн, вона є Землею обітованою і для юдеїв і для мусульман, але найбільшим паломництвом, яке здійснюється до Святої Землі вже століттями, є, мабуть, це паломництво християн. З огляду на це, ще у IV ст. імператриця Єлена, мати святого імператора Константина, що у 313 р. проголосив Медіолянський едикт і дав свободу християнам розпочати археологічні розкопки й спорудження церков на місцях, пов’язаних з євангельськими описами та з земним життям Ісуса Христа. Недаремно так багато християн упродовж тисячоліть хочуть принаймі раз у житті тут побувати. Коли приїжджаєш на це святе місце, очевидно, замислюєшся над тим, чи справді ця земля є молоком і медом текуча, як про неї пише богонатхненний автор. Адже довкола переважно скелі, каміння, пісок, пустиня, а водночас дійсно саме тут є перехрестя культур й саме сюди, до на цю землю ступила нога Божого Сина, який прийняв на себе людське тіло.
Чим на Вашу думку відрізняється паломництво від звичного туризму?
Особливістю будь-якого паломництва є його надприродна ціль. Воно покликане ще більше наблизити людину до Бога і допомогти їй пережити свій зв’язок з Богом. Тому ми не тільки відвідуємо святі місця і слухаємо розповіді гіда, але найперше молимось щоденно Літургію у визначних місцях, приступаємо до Сповіді, Святого Причастя, а також молимось у тому наміренні, з яким людина приїжджає. Натомість звичний туризм ставить собі за мету якомога більше пізнати цікавих місць, він не має духовного характеру.
Найважливішою прощею є саме наше життя. Наше паломництво до Святої Землі є прощею в мініатюрі, а життя — це паломництво до нашої Небесної Оселі, до нашого Дому Отця, і найголовнішим завданням у цьому життєвому паломництві є не збитися з курсу, а завжди чути Голос Божий і дійти до кінця, перейшовши через різні випробування, й донести свій життєвий хрест.
Ви вже не вперше здійснюєте паломництво на Святу Землю. Чим цьогорічне паломництво було особливим у порівнянні з попередніми?
Так, дійсно це було моє п’яте паломництво до Святої Землі. Цього року наш паломницький центр вирішив урізноманітнити програму розділивши її на дві частини. Перша програма є для тих, хто вперше їде на Святу Землю, а друга – для тих, хто вже вдруге хоче подорожувати цими землями, і саме за нею ми здійснили свою подорож, тож до програми були додані місця пов’язані зі Старим Завітом, з першою християнською Церквою, з історією юдаїзму і з виникненням монашества. До прикладу, цього року ми відвідали багато місць у Юдейській пустелі, де зароджувалось перше монашество, зокрема, тут подвизалась Марія Єгипетська, про яку багато з нас знають, бо про її життя слухаємо під час покаянного канону Андрея Критського у часі Великого посту. Ми відвідали також фортецю Массада, яка була останнім бастіоном, він був знищений після 70-го року, коли римляни майже зруйнували Єрусалим і храм. Ми мали нагоду пізнати життя бедуїнів, адже ізраїльський нарід Старого Завіту — це нарід кочівний, а його особливості найкраще зберегли, мабуть, бедуїни. Також ми побачили вже сучасний Ізраїль: відвідали курортне місто Ейлад, поблизу якого розташована гора Синай, що на ній Господь дав Мойсеєві Заповіді. Безумовно, ми також відвідали основні місця християнського паломництва Святої Землі — це Оливна гора, храм Гробу Господнього, Храм Різдва Христового, а також, Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці у Назареті. Ця програма має допомогти паломникам зрозуміти історію Старого і Нового Завіту, а також дати нагоду глибше замислюватися над сторінками Євангелія.
Чим паломництво на Святу Землю є для Вас як священника і монаха?
Паломництво на Святу Землю для мене особисто є нагодою ще раз пережити історію спасіння людства і спробувати зрозуміти моє місце як священика і монаха у тій історії. Очевидно, у світлі світської історії, яка нараховує мільйони років, людина здається непомітною піщинкою, проте, як ми бачимо з Євангелія, кожна людина є цінною в Бога і кожну людину Господь кличе окремим покликанням. Подорожуючи на Святу Землю я відразу ставлю собі питання про те, яким чином я маю реалізувати добре своє покликання як священник, монах і зрештою як християнин у часі, в якому Бог мене поставив.
Паломництво на Святу Землю — це без сумніву мрія кожного християнина. Розкажіть, будь ласка, коротко про Вашу групу. Якого віку і звідки були люди? З якими основними цілями їхали до Святої Землі? Які відчуття переповнюють, коли здійснюється мрія життя?
Цьогорічна наша група була справді особливою. Половина її учасників були паломники з України. Переважна вікова категорія — від 40 до 50 років, багато було й людей за 60 років або близько до. Натомість друга частина паломників — це наші українці, які вже тривалий час проживають на території Іспанії і гуртуються навколо нашої церковної громади в містечку Малаґа, яким опікується наш капелан о. Роман Гамрацей. Було ще двоє прочан з Канади й двоє з нашої української діаспори в Італії. Це показує, що наші українці у світі об’єднуються в таких паломництвах, як паломництво до Святої Землі. Багато з них вперше побували на Святій Землі, деякі вже черговий раз, проте відчуття незабутні, бо ми зустрілися разом, поділились власним досвідом і разом відвідали ці святі місця. Думаю, що кожен буде ще не один рік жити цим паломництвом.
Наскільки паломництво до Ізраїлю є комфортним і безпечним?
Організаційними моментами паломництва займається наш центр “Рафаїл”. Вони саме мають свого агента-оператора в Ізраїлі, який займається резервуванням готелів, переїздом, організацією транспорту тощо. Треба визнати, що паломницький центр “Рафаїл” робить це на дуже високому рівні. Ізраїль перебуває у стані війни вже роками, однак там є дуже багато паломників і система безпеки організована на дуже високому рівні. Для того, щоб в цьому переконатися, вистачає просто прилетіти й пройти контроль у самому аеропорту. Тобто щодо безпеки тут немає причин сумніватися. Щодо комфорту, то також: резервують дуже добрі готелі, транспорт для того, щоб паломник зосередив свою увагу на тих місцях, які буде відвідувати й не думав про щось інше. Переважно наш паломницький день розпочинався о 6 годині ранку, о 5:30 ми вставали й, оскільки, це вже був листопад і швидко вечоріло, то ми о 17:00 – 17:30 вже поверталися до готелю. Цього разу якраз ми мали одне незабутнє враження, під час Літургії в Юдейській пустелі біля підніжжя фортеці Массада заходило сонце. На фоні такого гарного краєвиду наша літургійна молитва по-іншому переживалася.
Легендами оповитий процес проходу митного контролю у Тель-Авіві. Яким був досвід Вашої групи? Скільки часу зайняв цей процес?
То правда (сміється) Взагалі перехід через систему безпеки в аеропорту Бен-Гуріону в Тель-Авіві є складний. Про це пишуть всі ті, кому доводилось туди подорожувати. Це, очевидно, спричинено заходами безпеки, яких вони вживають. Щодо нашої групи, ми досить швидко перейшли через контроль. Процес тривав десь до двох годин. Але в нас була така ситуація, що кількох людей взяли на додатковий огляд і як наслідок двох людей було депортовано до України, бо щодо них були підозри у намірі незаконно залишитись на Святій Землі з метою знайти роботу. Очевидно, що це завдає непоправної морально-етичної втрати як священнику, який провадить групу, так і паломницькому центру. Здається мені, що наш нарід собі цього не усвідомлює і завжди знаходить собі якісь виправдання. Однак слід визнати, що це є дуже нечесно щодо Церкви та щодо України. Якщо люди бажають поїхати до Ізраїлю, то для цього існують окремі програми, на які кожен може податися, або їхати з такими компаніями, які займаються влаштуванням на роботу, а не використовувати паломницьких турів задля того, щоб потрапити туди на роботу. Тому тим, хто таке замислює, хочу дуже відрадити, бо рано чи пізно таке шахрайство зі святими речима обернеться проти них самих. Але на загал треба сказати, що перехід через систему безпеки в аеропорту може здатися таким собі Чистилищем.
Для християн минулого тижня розпочався особливий час Різдвяного посту. Ви мали можливість в цей час перебувати у Вифлеємі. Яким є Вифлеєм у цей час?
Вифлеєм у цей час справді є святковим. Всюди на вулицях розставлена Вифлиємська зоря, яка нагадує про те, що місто Вифлеєм, яке називають містом хліба, готується знову пережити прихід на землю Божого Сина. Насамперед це особливо видно біля самої Базиліки Різдва Христового. Очевидно, що і у Вифлеємі добре розвивається паломницький бізнес, в якому об’єднуються представники різних релігій: і араби, і мусульмани і християни. Багато магазинів традиційно декорують різдвяними мотивами. Без сумніву Вифлеєм виглядає дуже святково.
Стежки пророків і Христа — які вони?
Стежки пророків і Христа завжди є нелегкими. Так само, як і життя людини тут на землі, яке є долиною сліз і терпінь. Очевидно, що в нашому житті переплітається смуток і радість, але все таки життя християнина — це наслідування Ісуса Христа і несіння свого власного хреста. І це є основною прикметою. Але, мабуть, головним мотиватором, який осягаємо на стежках пророків і Христа, є те, що вони знали власну місію на землі. Пророки проповідували Христа, а Христос об’явив нам Бога. Син Божий прийшов на землю. І це також нагадує життя християнина. Він, можливо, не є найуспішнішим чоловіком у світі, але він знає, до чого покликане його життя і чому Бог його послав на цю землю.
Які цікаві чи кумедні випадки можете пригадати? 🙂
Цього разу з нами їхали троє дітей. Очевидно, що діти по-своєму сприймають паломництво, їм завжди подобається щось не те, що подобається старшим. Наприклад, коли я питав одного малого, що йому найбільше сподобалось у паломництві, то він сказав, що переліт літаком (сміється), бо він вперше летів літаком. Він їхав з батьком, і коли ми його питали, чому його взяли, він відповів: батько побачив, що він має гарні оцінки й вирішив його взяти зі собою. Діти є цікавими у паломництві, бо вони надають якогось особливого тонусу прощі і з особливим трепетом ставляться до всього того, що ми переживаємо.
Які найцінніші думки Ви віднайшли для себе у часі паломництва? Поділіться, будь ласка, з нашими читачами.
Спробую кілька віднайти. Перша думка — це те, що Син Божий приходить у цей світ тоді, коли світ його не очікує. З усім тим він приходить без великого шуму і дії. І це є наука для нас всіх, що Бог незалежно від політичних чи суспільно-політичних подій діє у світі. Найголовнішим нашим завданням є довіряти Богу і вірити, що Він є з нами. Мабуть, це є найголовніша думка, яку я щораз то більше скріплюю, перебуваючи на Святій Землі, і яка мені допомагає після того, коли я повернуся до України. Друге, коли ми здійснюємо паломництво, набираємо групу, і це має важливе значення, бо ми спільно переживаємо віру й треба собі напередодні Різдва згадати, що ми прагнемо спасіння і йдемо до Небесного Отця, до дому не як поодинокі острови, а спільнотово. Це є дуже важливо, щоби напередодні Різдвяних свят ми зрозуміли, що є один для одного опорою, щоби кожен зрозумів і допоміг іншому дійти до того дому Небесного Отця.
Користаючи з нагоди, хочу усім читачам Духовної величі Львова побажати гарного пережиття Різдвяних свят, що наближаються, та усвідомити, що з нами Бог, Він нас провадить, Він наш батько, нас любить і послав нас в цей світ, щоб ми були сіллю землі. Щасти всім, Боже!
Сердечно дякуємо, отче Юстине, за щиру і глибоку розмову!
Розмовляла Христина Кутнів
Довідка:
Свята Земля – територія у Західній Азії, розташована між річкою Йордан та Середземним морем. Традиційно позначає Палестину, особливо землю Ізраїльську, яку Бог дарував своєму обраному народу. Займає терени сучасного Ізраїля, Палестини, західної Йорданії, південного Лівану та південно-західної Сирії. Вважається священною у трьох релігіях: юдаїзмі, християнстві й Ісламі.
імператор Константин – римський імператор, перший християнин на троні, а також християнський святий.
імператриця Єлена – мати римського імператора Константина, яка багато зусиль доклала, щоб християнство стало державною релігією у Римській імперії. Провела археологічні розкопки на місці смерті Ісуса Христа, під час яких віднайшла чотири цвяхи і животворний хрест, на якому було розіпято Христа. Заснувала храм Гробу Господнього.
Медіолянський едикт– домовленість двох імператорів про релігійну терпимість у Римській імперії. Це документ поклав край гонінню християн.
фортеця Массада -давня фортеця Юдейської пустелі, розташована поблизу ізраїльського міста Арад, на відстані 4 км від південного узбережжя Мертвого моря. Вважається памятником народної мужності ізраїльського народу у боротьбі з римлянами.
Повязані записи
