Продовжуючи міркувати над темою виховання дітей, необхідно насамперед звернути увагу на такий чинник, як зрілість самих вихователів. Поведінка батьків – це приклад для дітей у духовному навчанні. Якщо батьки самі не чинять правильно, то чи можуть вони розраховувати на послух дітей у тих чи інших питаннях. Перш, ніж виявляти владу над дитиною і виховувати її, навіть у дусі Святого Писання, самим батькам слід усвідомити те, що вони перебувають під владою Бога і Його Слова. Апостол Павло у посланні до Ефесян говорить: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо» (до Ефесян 6: 1). А далі він продовжує: «А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й Напоумленні Господньому» (до Ефесян 6: 4).
Про те, що таке виховання, і які існують стилі виховання дітей, розповідає Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, єрм. Юстин (Бойко):
«Що таке виховання? Коли ви заглянете у будь-які підручники з педагогіки, то ви побачите, що виховання – це є комплексний процес, який охоплює фізичну, інтелектуальну, психологічну сферу, і ставить за ціль виховати з людини молодої — певну особистість, яка має і сама себе реалізувати, і прислужитися суспільству. Педагоги розрізняють кілька стилів виховання. Що таке стиль виховання? Стиль виховання – це є своєрідна матриця, згідно якої виховується дитина.
Отже, педагоги розрізняють такі чотири стилі виховання. Перший стиль виховання – це є авторитетний. На чому він будується? Він будується на тому, що дитину виховують у дусі поваги до старших, до авторитету, постатей національних, святих, і ставлять їх, як приклад для наслідування. Це, очевидно, здійснюється методом діалогу, воно вимагає неабиякого самоосмислення тих постатей, усвідомлення того, яку роль вони відіграли у житті суспільства. Цей авторитетний спосіб виховання є дуже важливим, особливо, коли для дитини є у авторитеті батьки, бабця, дідусь тощо.
Другий стиль виховання – це авторитарний. Він є найбільш розповсюджений, але він дає збої, і полягає у тому, що батьки виховують дитину у стилі заборони або наказу. Дитина, коли є маленька, – слухає, але, коли проходить певний період часу, – вона, відповідно, не сприймає такий стиль виховання. А особливо у наш час, коли молодь із самого малечку ознайомлена із віртуальним світом, і знає, що вона там може дістати зовсім іншу інформацію, відмінну від тієї, яку вона отримує вдома.
Третій стиль виховання – це вседозвільний. Тобто, є батьки, які виховують дитину методом вседозволеності, а не свободи. Вони надіються на те, що прийде час, коли дитина буде робити певні помилки, і сама навчиться у житті того, як має жити і формуватися. Дуже часто це призводить до того, що якщо дитина уміє робити з життя уроки, то вона їх робить, а коли не уміє, — то така дитина затрачається, як для сім’ї, так і для суспільства.
Четвертий стиль виховання – це такий, який називається відстороненим. Тобто, батьки виховують так здалека, через посередників. Таке виховання тепер є популярним, адже ми маємо багато людей, які виїхали на заробітки, і, відповідно, вони виховують дітей через телефон, а опісля, – задобрюючи грошима чи якимось матеріальними цінностями. Остаточно дійшло до того, що сьогодні ці діти є проблемою для батьків, оскільки вони батьків просто не сприймають і чекають того, щоб батьки чим пошвидше поїхали.
Коли не виховувати молодь і дітей, то може нормальним стати і зло, може нормальним стати будь-що погане. І пізніше ми будемо дивуватися тому, а звідкіля це узялося? А воно взялося з того, що ми цю молодь не виховуємо. Не достатньо мати державу Україну, треба виховати добрих українців. Якщо будуть українці, – буде і Україна, якщо не буде українців, – не буде України. Народ не стається народом сам по собі через випадок – народ потребує також виховання. І на виховання, дорогі батьки, ви маєте дуже мало часу, практично до того моменту, поки ще дитина не взялася за соціальні мережі чи не пішла до школи. Тому що, коли дитина уже піде до школи, то вона вже буде мати зовсім інші моделі виховання. І доки батьки мають вплив, нехай впливають на дітей.
На даний час є дуже багато у світі різних можливостей вибору добра і зла. Найголовніше, що батьки повинні дітям привити – це допомогти виховати у дитині сумління: щоб вона розрізняла добро і зло; щоб вона була чутливою до біди іншого; поважала думку інших; щоб дитина уміла шукати виходи із важких ситуацій тощо. Коли ви цього дитину не навчите, то вона навчиться сама у житті, але можливо – не так, як треба.
Виховання – це найбільш болючий пункт українського народу. Воно вимагає багато зусиль, то не є так легко. Але це є дуже вдячна справа, коли ми добре виховаємо молодь, то вона виховає опісля наступне покоління. Мені особисто, як священику, йдеться про те, щоби ви, батьки-християни, виховали молодь доброю, у любові до Бога, до свого народу, тобто у дусі церковному, духовному і патріотичному. У нас ці дві складових, духовна і патріотична, є поєднані. Вони сформували наш народ протягом століть».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріалами Фейсбук-сторінки єрм. Юстина (Бойка)
Повязані записи
