У вівторок, у другий день XV Екуменічного соціального тижня, говорили про європейську та українську ідентичності. В цьому контексті спікери роздумували, як сьогодні Україна впливає на Європу, і яке місце наша держава посідає в європейському просторі.
Подаємо основні тези дискусії Ярослава Грицака, українського науковця, історика та публіциста.
• Європейська та українська ідентичності міцно пов’язані між собою, де українська ідентичність є результатом європеїзації простору. Поділ Європи на Захід та Схід ставить під сумнів українську європейськість, мовляв, східні регіони є недостатньо європейськими. На це вплинуло те, що Україна була захована за російською культурою та історією. Але за останні 15 років, а зокрема останні 7 місяців, ця риторика змінилась. Тепер жоден європейський політик не має сумніватись, що українці мають європейську ідентичність. Українці навіть більше європейці, ніж самі вихідці європейських країн.
• Україна стане на європейський напрям, якщо східні та південні області також підтримають цей курс. Бомбардуючи Україну, зокрема Харків та Одесу, путін таким чином знищує російську ідентичність та скріплює українську з європейською. Прагнення українців приєднатися до Європи – це гарантія, що не відбудеться напад зі сусідніх сторін.
• Формувати нову європейську ідентичність треба з емпатії, солідарності та любові. Європа вже давно втратила відчуття теплоти людських стосунків. Саме Україна має цей дар. Однак – як про це розповісти. Питання української ідентичності – це питання, яке торкає саму глибину, І знайти відповідь – завдання філософів та богословів, які ще не силі розв’язати проблему. Я бачу, як цю війну аналізує Папа Римсьмкий, і це не те, чого ми хочемо. Папа не відчуває України.
• Особливість Європи у тому, що вона має формулу сталого розвитку – проєкт модернізації як реакція на кризовість: коли після кожної кризи Європа знову виходила на рівень розвитку. Закони цього проєкту полягають у гідності та у свободі. Сьогодні ж існує загроза, коли країни, подібні на європейські, відмовляються від цієї формули. Лицемірством є думка, що економічну свободу можна купити шляхом політичної несвободи. Необхідно повернути взаємозв’язок політичної та економічної свободи, збереження гідності та свободи людини.
• Жахливою помилкою Європи було не прийняти свого часу Туреччину до європейської унії. Відтак, ймовірно, зараз не було би Ердогана в Туреччині, а в росії – путіна. Україна може дати новий подих Європі, якщо вона стане членом союзу.
• Ми маємо різні ієрархії ідентичності. Деякі з них можуть витісняти одна одну або ж взаємодоповнювати. Ідентичності є стійкими та успішними в тому випадку, якщо вони інклюзивні, а не ексклюзивні. Чим більше категорій можемо включити в українську ідентичність – тоді вона наповнюється життєдіяльністю. Натомість українська та європейська ідентичності не можуть існувати порізно, вони мусять взаємоіснувати.
Ділимось короткою, але влучною думкою Олів’є Абеля, професора Інституту протестантської теології у Франції.
• У серці Європи має знаходитись солідарність. Європа зараз не в найкращій ситуації. Я насправді досі не знаю, хто такі європейці, але вони лицемірять у тому, що заявляють себе демократами, але дорікають недемократам за їхню іншу ідеологію, хоча ці люди є захисним щитом європейців. Європейська політика толерує таку поведінку. Тому існує загроза, що зараз ті, хто нас захищають, можуть згодом стати нашими ворогами.
• Найбільш європейською країною з усіх, на мою думку, є Україна. Адже ця держава спричинила колосальні зміни на європейському напрямку.
• Важко вести війну проти ворога, який не поділяє нашої етики. Однак не маємо дозволити росії якось нас образити.
Підготувала Наталя Стареправо
Повязані записи
