Дівицтва чистоту полюбивши і обручника словами благими упімнувши, множество багатства роздала єси на потребу монашества, Богоблаженна, і обителі збудувала єси. Тому в небесні обителі вселившись, поминай і нас, Меланіє всечесна.
Тропар свята
Свято Маланки, хай і в різних інтерпретаціях, надзвичайно відоме в українському народі. Чув про нього кожен – здебільшого у контексті зустрічі Нового року та багатьох пов’язаних з ним традицій. Цей день, що передує «другому празнику» – святу святого Василія та празнику Обрізання Господнього – вбирає у себе численні дохристиянські звичаї, риси народних святкувань Новоріччя. Цих звичаїв чимало, вони варіюються в різних місцевостях України. Подекуди навечір’я Обрізання називають «Щедрим вечором» і святкують багатою вечерею з окремими ритуальними стравами; з Маланкою пов’язують святкове театральне дійство, що найчастіше передбачає персонажі «кози», власне самої «Маланки», а ще «Василя». Це відображують і святкові співи, де образи Василя й Маланки всіляко інтерпретуються. Власне, багатство народної обрядовості свята Маланки чи не найміцніше синтезує язичницькі та християнські елементи, в першу чергу перетворюючи постаті християнських святих у персонажів дійства, за якими знову ховаються їхні справжні життя.
Також читайте: Сьогодні День пам’яті преподобної Меланії Римлянки
А тим часом житіє преподобної Меланії Римлянки – надзвичайно цікава сторінка сподвижницького життя, історія особистого подвигу і пошуку. Свята Меланія – меценатка часів занепаду Римської імперії, онука ще однієї визначної побожної постаті, що носила таке ж ім’я, донька заможних батьків-християн. Її духовний подвиг полягав не в тілесному мучеництві, а в добровільному виборі відмови від світу, зокрема в обставинах, які дозволяли щасливе багате життя. Скоряючись волі батьків як єдина спадкоємиця, Меланія виходить заміж за знатного юнака Апініяна, проте всіляко спонукає його до життя в чистоті і схиляє до особистого зростання у вірі. Виклики світу не хвилюють побожну дівчину, її не спокушає ні власний юний вік, ні великі можливості. Останнім кроком до самозречення стає смерть дітей подружжя Апініяна і Меланії; після цього вони безповоротно розпродують і роздають великий спільний маєток, фондуючи будівництво монастирів, зокрема в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Палестині, та допомогу тим, хто в потребі. Свята Меланія власним прикладом показує монашу аскезу, чим збирає довкола себе чимало послідовників. Благочестиве життя обох приводить Апініяна і Меланію до святості. Житіє преподобної говорить про чуда ще в час її земного життя.
Також читайте: Свята Меланія: приклад відданості Богові і вірності покликанню
Велика щедрість Меланії – це визначна риса, яку підкреслює розповідь її життя: «посилала-бо великі милостині у всю вселенну, у Месопотамію, і Фінікію, Сирію ж, і Єгипет, і Палестину. Церквам, і монастирям, чоловічим і жіночим, і заїжджим домам, і лікарням, сиротам, і вдовам, тим, що в путах і темницях, і на викуплення з полону. І наповнювався щедрою її рукою Схід і Захід. Говориться ж про неї і таке, що десь цілі острови на місцях мирних купувала і монастирі на них створювала, на прогодування чину духовному дарувала. Церкви ж святі повсюди прикрашали золотом і сріблом, ризами ж священичими золототканими і всілякими найдорожчими прикрасами», – пише про неї святитель Димитрій (Туптало). Але ще однією цікавою особливістю цього життя є зразок подружжя – можливо, малозрозумілий, а проте взірцевий сучасності. Вибір чистоти – це завжди особистий вибір. Проте Апініян та Меланія в першу чергу стають прикладом справжньої подружньої любові, що, народившись у примушеному шлюбі, врешті переросла тілесну форму і перевтілилась у любов, справді Божу. Житіє Меланії говорить про велику довіру, згоду і повагу між подругами; турбота за її здоров’я і щастя переконує Апініяна відмовитися від власних бажань, об’єднуючись із дружиною в її меті, разом боротися зі спокусами і здобувати святість.
Народні традиції не вшановують реальної постаті святої Меланії, бо прив’язані до дня вшанування її пам’яті суто «календарно». Втім, новорічні звичаї, хоч і наповнені дохристиянськими елементами, не мають негативного навантаження – навпаки, зберігають неповторні риси української ідентичності, автентичні вірування та традиції, легку й багату атмосферу народного святкування із побажаннями усіляких гараздів. Проте важливо у цьому дні не втратити й історії святої меценатки – можливо, саме через неї по-особливому переживати «щедрий вечір», пам’ятаючи, що всі благодаті новоріччя походять зі щедрої руки Того, Хто є Творцем життя.
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
