Міжнародний день праці — свято, що відзначається в 143 країнах (зокрема, в Україні) 1 травня або у перший понеділок травня – протягом років свого існування визначалося суто соціальним, суспільним виміром. Проте Церква, попри багатосторонню секуляризацію суспільства, не залишилася осторонь цього свята і вдало знайшла приклад особи праці, яка може надихати кожну людину у її служінні. Це – святий обручник Діви Марії, і саме першого травня Церква святкує день святого Йосифа – робітника або ремісника.
Міжнародний день праці був запроваджений на пам’ять про робітничі протести в Чикаго, які почалися 1 травня 1886 року, коли сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вимагали впровадження 8-годинного робочого дня. Після багатьох протестів, які призвели, зокрема, і до людських жертв, у 1889 році було ухвалене рішення про організацію «інтернаціональної демонстрації, коли у всіх країнах і містах в один визначений день маси трудівників вийдуть на вулиці з вимогою офіційного скорочення робочого дня до 8 годин». Днем для проведення демонстрації було обрано 1 травня; і вже 1890 року Міжнародний день солідарності трудящих уперше відзначили в багатьох країнах світу масовими мітингами, демонстраціями та страйками. Відбувся мітинг, який називають «Львівською маївкою» і у Львові – біля міської ратуші зібралися близько 4 тисяч українських, польських та єврейських робітників. Серед присутніх зокрема були Іван Франко та Михайло Павлик. Віче ухвалило резолюцію, в якій вимагало встановлення 8-годинного робочого дня, заборони праці дітей та нічної праці для жінок, запровадження загального виборчого права. Зі середини 1890-х років на травневих демонстраціях почали проголошуватися вимоги покращення життєвих умов, заклики до міжнародної солідарності й боротьби проти мілітаризму та війни.
Втім, у радянський час першотравневі демонстрації набули офіціозно-політичного характеру — на відміну від західних країн, де вони перетворилися в карнавальні дійства. Дійсність Радянського союзу доводила першотравневі мітинги до абсурду; для представників підприємств, установ, навчальних закладів відвідування організованих комуністичним проводом заходів було обов’язковим. Саме через це відбулася сумнозвісна «Чорнобильська» демонстрація 1 травня 1986 року, коли за кілька днів після аварії на Чорнобильській АЕС на хрещатику відбувся мітинг, до якого залучили близько 120 тисяч киян і гостей столиці, зокрема і дітей. Власне, виведення на першотравневу демонстрацію дітей, приховування правди про аварію та її наслідки сприяли посиленню національно-демократичного та екологічного рухів в Україні. Врешті, Чорнобильська катастрофа та офіційна реакція на неї, продемонстрована Москвою, стала однією з причин розпаду СРСР.
Через втрату першочергового значення Дня праці Церква свого часу запропонувала переосмислити цей день у контексті праці як виконання Божої волі, необхідної кожній людині. Тож прикладом праці, що освячує людину, вірним засвідчують святого Йосифа. Про це пише Римсько-католицька церква в Україні.
«Хоча культ обручника Марії розвинувся лише в XVI столітті, віряни доволі скоро знайшли в цьому святому могутню допомогу в усіх проханнях», – зазначають на сайті РКЦ. «1955 року, відповідаючи на потреби світу, Папа Пій ХІІ указав на святого Йосифа як на досконалий приклад працьовитої людини й установив на 1 травня спомин Йосифа робітника. Так на противагу соціалістичним концепціям і бурхливим подіям, які охопили світ з 1886 року, коли чиказькі робітники вийшли з протестом, аби відстоювати свої права, було запропоновано вдосконалене й теологічно слушне тлумачення праці завдяки батьку Месії».
В РКЦ зазначають, що за Євангеліями святий Йосиф був теслею (див. Мт 13,55). Святе Письмо показує його чоловіком, який дбає про добробут родини, усюди супроводжує Марію з Дитям і не дає родині розлучитися, зокрема тоді, коли малому Ісусові загрожує небезпека: «Писання називає його праведним (див. Мт 1, 19), тобто слухняним Богові — отже, праця та щоденні клопоти не заважали святому спілкуватися з Господом, а згодом з Ісусом. Навпаки, поруч із Марією і Сином він мав можливість працювати та споглядати великі Божі справи».
Йосиф стає прикладом слушного розуміння праці й використання талантів, які Бог вклав в кожну людину, підкреслюють в Римсько-католицькій церкві. Тож роздуми про працю неможливі без розуміння цієї постаті, яка щоденними справами здійснювала досконале служіння у Божій волі. Адже творчий характер праці, якого їй надав сам Господь, неможливо осмислити через секулярне відмежування. Покликання до душевної – сродної, як називав її філософ Григорій Сковорода – праці – це також покликання до духовного співтворення, і святий Йосиф як покровитель робітників щонайкраще надихає працювати задля добра найперше власної душі. Тому і сьогодні День праці залишається важливим не через суто політичне чи соціальне спрямування, а й через опіку святого Обручника, покровителя і заступника тих, які відгукуються на Божий поклик.
Підготувала Марія Цьомик
Повязані записи
