Свято Перенесення мощів святителя Миколая Чудотворця, яке сьогодні святкують в Україні, може навчити нас чогось важливого.
Свята крадіж?
Річ у тім, що це «перенесення мощів» було не зовсім звичним. Розповіді про нього, які можна зустріти в інтернеті, подають його як дійство, звершене за одкровенням згори богобоязними мужами. Результатом чого було врятування мощів від осквернення сарацинами.
Правдою є те, що справді, якби мощі не «перенесли», то їх напевне б осквернили. А ось решта – не зовсім так. Так зване перенесення мощів було нічим іншим, як насильницьким відібранням святині в храмі міста Мир Лікійських – коротко кажучи, їх вкрали в розбійницький спосіб. Мотиви тих, хто це зробив (перепродати чи врятувати святиню від безбожників), я аналізувати не буду, бо чесно – не знаю.
Справа в іншому – Церква побачила у тому, що відбулося, дію Божого Промислу, завдяки якому були врятовані мощі великого святого. Саме факт очевидного прояву Божого Провидіння та наслідки його дії й стали радісною подією, гідною церковного святкування.
Чому може навчити нас сьогоднішнє свято?
Воно навчає нас бачити дію Божого Промислу, Божого Провидіння навіть тоді, коли, на перший погляд, відбуваються речі, непринадні в нашому житті чи в житті інших людей. Не можна забувати, що Боже Провидіння діє нам на благо, тому що Бог є Любов. А остаточним благом для нас є спасіння нашої душі та єдність із Богом.
Які би події не вирували навколо нас, наскільки б вони не здавалися нам суперечливими та безконтрольними, християнин, який знає свого Бога, в глибині свого серця має мир, бо за всім хаосом, на який здатні люди, він очима віри вбачає руку Божого Провидіння! І, вбачаючи її, робить відповідні висновки, які сприятимуть його наближенню до Бога.
При цьому не можна плутати віру в Боже Провидіння з вірою в долю, рок, фатум. Той, хто вірує в Бога, пише свящ. Малиновський в «Православному догматичному богослов’ї», не може вважати, що в світі що-небудь відбувається через сліпу випадковість або через фатальну незворотність. Істинна віра в Бога відкидає будь-які забобони, в тому числі й заблудження, пов’язані з визнанням долі.
А Святитель Іоанн Златоуст прямо пише: «Віруй, що є Бог, Який промишляє над всім, і ти не будеш вірити в долю, яка нібито над всім панує; віруй, що є покарання і царство (тобто справедлива відплата за порок і чесноту), і ти не будеш вірити в долю, яка відбирає у нас все, що належить нам, і підкоряє нас необхідності та насиллю».
Андрій Толстой
на фото: порожня розбита гробниця святителя Миколая в Мирах Лікійських.
Повязані записи
