16 квітня 2023 року, у Неділю Божого Милосердя, Митрополича Базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії у Львові відзначила своє друге храмове свято, адже львівська латинська катедра є також Санктуарієм Божого Милосердя. Про це пише сайт Львівської Архідієцезії РКЦ.
Святкову Месу очолив о. Петро Ворва, настоятель парафії св. Терези від Дитятка Ісус, що у Брюховичах. Після завершення Святої Меси відбулося виставлення Пресвятих Дарів, усі присутні заспівали суплікацію та помолилися коронкою до Божого Милосердя, а тоді вирушили молитовною ходою довкола храму, сповіщаючи світові Боже Милосердя.
Святкування відбулося в останній день Октави Великодня – Томину неділю, яку ще називають Білою Неділею. Раніше цього дня неофіти, охрещені під час римської Пасхальної вігілії, одягнені у білі шати, що були подаровані їм спільнотою християн, ішли у процесії до храму св. Панкратія, аби там взяти участь у Євхаристії. Пасхальне торжество для новоохрещених ставало святом нового народження. А святий Йоан Павло ІІ встановив цю неділю святом Божого Милосердя.
Свято Милосердя, як пише часопис «Місіонар», започаткував у Краківській Архідієцезії 1985 року кардинал Францішек Махарський. Пізніше в день канонізації сестри Фаустини Ковальської, апостолки Божого Милосердя, 30 квітня 2000 року воно стало святом усієї Католицької Церкви. Власне, про встановлення цього свята Ісус говорив сестрі Фаустині ще у 1931 р., коли переказував свою волю щодо образу: «Я прагну, щоб було Милосердя святом. Хочу, щоб цей образ, який намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня; ця неділя повинна бути святом Милосердя» (Щоденник, 49). Свята Фаустина мала декілька видінь, в яких до неї зверталися Ісус Христос і Діва Марія, про які вона розповіла у книзі «Щоденник: Боже милосердя в моїй душі». Величність цього свята випливає з незвичайних обітниць, які Господь Ісус зробив: «У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (…) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть, якщо її гріхи були як пурпур» (Щ. 699).
Повязані записи
