Напередодні річниці повномасштабного вторгнення російського агресора своїми спогадами про цей час в інтерв’ю ресурсові «Твоє місто» поділився о. Тарас Михальчук, голова Центру військового капеланства Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла. Інтерв’ю з’явилось у рамках проєкту «Хто я в цій війні» – ним редакція Тvoemisto.tv розповідатиме історії людей, які щодня наближають нашу перемогу.
«Війна для мене розпочалася дев’ять років тому. Навіть раніше – з початку Майдану, коли наш храм став місцем гуманітарної допомоги майданівцям, а згодом – захисникам та героям», – зазначив настоятель храму, відомого своєю постійною молитовною та матеріальною підтримкою військовослужбовців. Зараз на війні, за його словами, багато друзів, чимало з них, на жаль, загинули.
«Про повномасштабне вторгнення я дізнався удосвіта. Зателефонував приятель-військовослужбовець, який попросив прийняти у Львові кілька сімей військових, які терміново виїжджали з Києва. І коли я запитав, чому така нагальність, то у відповідь почув: “Увімкни телевізор і побачиш – почалася війна”, – зазначив о. Тарас.
День 24 лютого 2022 року капеланові запам’ятався дзвінком від друзів-офіцерів із проханням про автомобіль, щоб якнайшвидше дислокуватися на рубежі. Приблизно за три години вдалося знайти вантажний бус, о. Тарас особисто сів за кермо і вирушив до них. Бус, у якому поміщається вісім осіб, повіз п’ятнадцятьох, їхні боєкомплекти та особисті речі. «До вечора того ж дня, а потім ще тиждень-два до мене надходило до 150 дзвінків від наших військових. Цивільні ж у місті панікували, ринули на заправки, метушилися. Я просив їх не панікувати, навіть розсилав знайомим смс-повідомлення, де вказував, що це ще гірше, аніж ворог», – пригадав капелан.
25 лютого настоятель Гарнізонного храму планував поїздку до Стемфорда (США) на заплановані зустрічі зі священниками, хоч уже за тиждень до вторгнення навіть у священничому середовищі був відчутний неспокій. «Звісно, всі мої закордонні поїздки були скасовані, хоча я легко міг податися, бо є багатодітним батьком. Дякую Богові, що в перші дні війни ми всі були тут і могли разом на все реагувати!» – підкреслив о. Тарас Михальчук.
Повязані записи
