Маловідоме об’явлення Богородиці – хоча єдине, офіційно визнане церковною владою на території Польщі.
Ґетшвалд став відомим завдяки об’явленням Пресвятої Богородиці, які відбулися через 19 років після об’явлень у Люрді і тривали з 27 червня по 16 вересня 1877 року. Головними візіонерами були тринадцятирічна Юстина Шафринська та дванадцятирічна Барбара Самуловська. Обидві походили з бідних польських родин.
Богородиця вперше об’явилася Юстині, коли вона поверталася з матір’ю з іспитів перед першим Святим Причастям. Наступного дня Барбара Самуловська також побачила «Світлу Владичицю» («Jasną Panią»), яка сиділа на троні з Немовлям Ісусом поміж Ангелів над кленом перед церквою під час того, як тривала молитва на вервиці.
Коли дівчата запитали: «Хто ти?»
Вона відповіла: «Я Пресвята Діва Марія Непорочного Зачаття!»
На запитання: «Чого бажаєш, Мати Божа?»
Відповідь була: «Бажаю, щоб ви молилися на вервиці щодня!»
Далі, запитуючи про здоров’я та спасіння різних людей, діти поцікавилися: «Чи буде визволена Церква в Царстві Польському?» «Чи незабаром осиротілі парафії південної Вармії отримають священників?»
У відповідь вони почули: «Так, якщо люди ревно молитимуться, то Церква не буде переслідувана, а осиротілі парафії отримають священників!» Ці питання мали підстави через переслідування, які зазнавала Католицька церква від російської влади в «Царстві Польському» після Січневого повстання, а також через обмеження впливу Церкви на прусських землях у період так званого Kulturkampf**
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2024/01/Gietrzwald-kapliczka-e1704201816884.jpg)
Відповіді Богоматері у Ґетшвалді принесли польським католикам розраду, що зробило це місце популярним для паломництва. Саме тому прусська влада відразу ж поставилася до об’явлень дуже негативно. Місцева адміністрація, німецька преса і частково духовенство вважали це об’явлення політичною маніфестацією, польською національною демонстрацією або ж шахрайством та забобонами, небезпечними для держави, прогресу та соціального миру. Щодо паломників та священників, а передусім до місцевого пароха о. Августина Вайхсля, застосовувались утиски та репресії: ув’язнення, штрафи та відсторонення від душпастирського служіння.
Тодішній вармінський єпископ Філіп Кременц цікавився подіями в Ґетшвалді. Спочатку він вимагав детального звіту від парафіяльного священника, а потім делегував каноніків кафедральної капітули до Ґетшвалда для участі в спільних молитвах на вервиці, спостереження за станом і поведінкою візіонерів під час об’явлень, підготовки протоколів їхніх свідчень та збору спостережень паломників і священнослужителів.
Звіти єпископських делегатів підтвердили, що в об’явленнях не було шахрайства чи обману, а дівчата поводилися нормально. У їхній поведінці немає фанатизму, бажання наживи чи визнання. Візіонерки виділялися, як писалося, скромністю, щирістю і простотою.
Першу згадку про Ґетшвалдські об’явлення дав пелплінський «Pielgrzym» 10 липня 1877 року.
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2024/01/800px-Gietrzwald_08.jpg)
Вплив об’явлень на Вармію був величезним. Передусім відбулося відродження морального життя та зростання релігійної свідомості вірних. Через п’ять років після подій у звіті від 27 вересня 1882 року о. Августин Вейхсель писав: «Не тільки моя парафія, але й ціла місцевість стала більш побожною після об’явлень. Це підтверджується спільним промовлянням Святої Вервиці в усіх домах, вступом багатьох людей до монастиря, регулярним відвідуванням церкви (…).
Добрі наслідки явлень поширилися всюди, вони поширились не лише польськими землями, але й в Росії (…). Явним результатом став звичай відмовляти вервицю щодня в групі. У південній Вармії вервицю відмовляли майже в усіх домівках, так само як і в багатьох парафіях Холмської, Познанської та Вроцлавської дієцезій. У селі на річці Гілва парафіяни відмовляли вервицю в церкві тричі на день: вранці, опівдні та ввечері. Крім того, були численні навернення та часте приступання до Святих Тайн.
Великі зміни відбулися в суспільно-політичному житті. Об’явлення Богоматері вважалося пробудженням національної свідомості місцевого населення Вармії та відродженням почуття єдності з поляками з інших районів. «Якщо Пречиста Діва Марія промовляла до дітей Вармії польською, то гріх, якщо хтось зрікається рідної мови як дару Божого!» Цей аргумент використали національні діячі південної Вармії, коли в 1885 р. розпочали петиційну кампанію та організовували мітинги за відновлення польської мови в народних школах, потім його багато разів повторювали в «Gazeta Olsztyńska» та перед виборами до прусського парламенту, коли шукали голосів за польського кандидата.
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2024/01/gietrzwald.jpg)
Культ Богоматері міцнів та сяяв все більше. Щороку 29 червня, 15 серпня та 8 вересня до Ґетшвалда звідусіль з’їжджалися натовпи польських паломників. Тут сходилися їхні шляхи, тут вони шукали підкріплення. Німці також ходили на прощу. Наплив паломників заохочував парафіяльних священників, зокрема племінника одного з них, розбудовувати санктуарій. Поки ще тривали об’явлення, 16 вересня 1877 року на місці, де Богородиця об’являлася дітям, була встановлена каплиця зі статуєю Пресвятої Діви Марії. Її виготовили в Мюнхені.
Роками паломники черпають воду з джерела, яке благословила Божа Мати 8 вересня 1877 року — свята вода приносить полегшення стражденним і численні зцілення. Сама дія благословення була увічнена статуєю Пречистої Діви в альтанці. Потім воду скерували до кам’яного колодязя. Над джерелом є три мармурові барельєфи, де показано, як Мойсей своїм жезлом торкається скелі, з якої витекла вода, а ізраїльтяни п’ють воду в пустелі.
Найбільші заслуги у поширенні послання Матері Божої Ґетшвалдської належать пароху Августину Вайхселю (1830-1909), який душпастирював у Ґетшвалді майже 40 років. Він дуже глибоко переживав ці події, всю свою священницьку ревність присвятив служінню побожним паломникам і намагався уважно спостерігати за подіями. Отець Вайхсель походив з німецької родини, яка роками жила в Пєнєжно, але підтримував поляків у їхній прив’язаності до віри та мови батьків. Під час об’явлень він опікувався візіонерами. Він відправив їх до Дому св. Юзефа в Пелпліні. Його кілька разів заарештовували та притягували до суду за поширення культу Марії.
Ґетшвалдським об’явленням надав особливого значення і пов’язав їх із становищем польського народу блаженний отець-капуцин Гонорат Кожмінський зі Закрочимя (1829-1916). У своїх проповідях він наголошував, що події 1877 року є доказом благословення і ласки, наданої полякам. «Ніколи не було чути, щоби Богородиця являлася так довго, так доступно і так урочисто».
![](https://velychlviv.com/wp-content/uploads/2024/01/800px-Gietrzwald_12.jpg)
11 вересня 1977 року перед четвертим Загальнопольським маріологічним конгресом відбулося святкування 100-ліття об’явлень Пресвятої Богородиці, яке очолив Кароль Войтила, митрополит Краківський. Цього дня єпископ Вармінський Юзеф Джазга урочисто затвердив культ об’явлень Матері Божої в Ґетшвалді.
24 червня 2002 року Папа Римський Іван Павло ІІ надіслав листа з нагоди 125-ї річниці об’явлень Пресвятої Богородиці, здійснивши духовне паломництво до Ґетшвалдського санктуарію, щоб подякувати Марії за Її присутність та материнську опіку.
Використано матеріал зі сайту sanktuariummaryjne.pl.
*Царство Польське — одна історичних назв польських земель з колишнього Варшавського князівства, які за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 відійшли до Російської імперії та перебували в її складі до 1917.
**Kulturkampf (нім.) «боротьба за культуру» — назва, якою зазвичай окреслюють події в Німецькій імперії в 1871–1878 роках, коли канцлер Отто фон Бісмарк намагався зменшити вплив Католицької церкви в країні.
Також читайте:
о. Іван (Дяків) MS: «Послання Матері Божої з Ля Салет актуальне сьогодні для нас»
Таємниця образу Богоматері Ґваделупської