Сьогоднішня неділя називається сиропусна або неділя прощення. У Євангелії від Матея Ісус Христос закликає нас до прощення: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам» (Мт.6,14). Про піст, як один з найдревніших проявів віри людини, як перемогу над своїми пристрастями, як нагоду простити своєму ближньому, роздумує сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ (м. Дрогобич) протоієрей Ігор Цмоканич.
«Час від часу вартує побути в тиші, щоб зрозуміти, що головне, а що другорядне»
Дорогі брати і сестри! Існує таке порівняння життя до супермаркету. Ти ходиш, ти купуєш, але серед того гамору і різноманіття товару ти забуваєш, що рано чи пізно на касі доведеться за все розрахуватися. І коли ти доходиш до каси, то виявляється, що у кошику є речі, далеко не ті, за якими ти прийшов. Чому так стається? Чому із супермаркету ми виходимо не з тими речами, за якими прийшли, а із багатьма зайвими? І дуже часто ми забуваємо купити головне – навіть просто хліб. У супермаркетах завжди голосно грає музика. І саме цей гамір, саме ця музика, ці фарби реклам спонукують нас забути про те, за чим ми прийшли. У житті, насправді, є так само: гамір, серед якого ми живемо, гамір соціальних мереж, які нав’язують нам зовсім інші цінності, які переконують нас у тому, що для того, щоб бути щасливим, потрібно користуватися саме цим товаром, а не інакшим. Саме весь цей гамір спонукує нас забутись і придбати зовсім не те, що насправді важливо. Так, життя – це, немовби, крамниця. Питання тільки у тому, що ми купуємо і чим розраховуємось. Тому час від часу вартує побути в тиші, щоб зрозуміти, що головне, а що другорядне, щоб зрозуміти, що моє, а що, натомість, накинуто і є тільки маркетинговим ходом.
«Будь-яка перемога найперше починається з перемоги над собою і своїми пристрастями»
Зрештою, саме для цього і є піст. Піст, як і молитва, – це один з найдревніших проявів віри людини і її духовності. Ви, напевно, не знайдете жодної релігії, де не було би посту. Для чого потрібен піст? Ну, найперше важливо зрозуміти, що піст – це непросто утримання від їжі, це не дієта. Піст – це певна зупинка у тиші для того, щоб роздивитися. Де у Писанні ми зустрічаємося з постом? Найперше піст – це, до певної міри, покутна практика. Так, наприклад, люди, які втратили рідних і близьких, постили. Вони одягалися у рубища, тобто у грубу одежу, вони посипали голову попелом. Піст був виявом їхньої скорботи, але, водночас, – жертвою за них. Піст, зазвичай, відбувався перед війною. Тобто війна, яка сприймалася не просто, як війна за ресурси, але, як певна священна війна, як очищення від зла. Вона потребувала від воїнів найперше посту. Піст був певним очищенням. Піст – це був певний подвиг над собою. Будь-яка перемога найперше починається з перемоги над собою і своїми пристрастями. Піст полягає у тому, що духовним потребам ти надаєш більшої ваги, ніж тілесним, коли ми намагаємося поставити речі у їхньому справжньому порядку. І ось коли людина відмовлялася від цих насолод життя, від гамору, від багатої їжі, – це був якраз цей момент, коли вона розуміла, що не хлібом єдиним, але кожним слово, яке виходить з уст Божих, живе людина. Тобто піст – це була, немовби, підготовка до війни, підготовка до боротьби. Піст – це була перемога над собою.
«Піст, у який ми з вами входимо під час війни, нехай буде для нас часом очищення»
Піст – вияв того, що Богові і Божому ми надаємо більшого значення, ніж матеріальному. Через піст ми, немовби, показуємо те, від чого насправді залежить наше життя. Піст, зазвичай, відбувався перед тим, як людина приступала до якогось служіння. І ось ми чуємо про те, як Ісус, перед тим, як вийти на проповідь, постить. Тобто це така підготовка до подвигу, це підготовка до боротьби, це нагода побути на самоті з Богом, щоб жодна річ не затуляла Його від нас. І таким чином піст, у який ми з вами входимо під час війни, нехай буде для нас часом очищення. Нехай для нас він стане часом, протягом якого ми повернемо речам їхнє справжнє значення, зрозуміємо, що є головне. Головне – це Бог, це люди, які знаходяться біля нас. Піст не може бути просто дієтою, просто утриманням від їжі. Такий піст озлобить нас і зробить нетерпимими. Піст – це коли ми відмовляємося від одного для того, щоб надати значення чомусь більшому, щоб надати більше місця в нашому житті для Бога. Піст є для того, щоб ми навчилися смакувати життя по-новому, по-справжньому, без цих підробок, яких так багато у світі. Піст – це не тільки про те, чого не можна робити, але найперше про те, що потрібно робити. Піст – це коли ми відкриваємося більше для духовної їжі. Було би добре, якби за цей піст ми прочитали бодай би чотири Євангелія, щоб краще пізнати Того, у кого віруємо, щоб краще навчилися бачити Його присутність у нашому житті. Піст має бути часом більшої, глибшої, щирішої молитви – нашої розмови з Богом. Якщо піст не супроводжується молитвою, тоді це просто омертвлення. Піст повинен бути наповнений добрими ділами. Ділами не про людське око, але, які є виявом нашої турботи, які є виявом нашого милосердя, які є виявом нашої любові до ближнього.
«Простити – означає залишатися людиною у будь-яких обставинах»
Одним із найбільших діл милосердя, яке потрібно зробити, – це простити. Піст – це простити для того, щоб Бог простив нам. Піст – це, немовби, видихнути отруйне повітря образ і вдихнути Боже прощення. І, власне, Воскресіння Христове – це знак цього Божого прощення, це нове життя, яке Він нам дарує через свою жертву. Звичайно, що як і минулого року, виникає питання: як прощати ворогам? Простити – не означає забути. Простити – не означає зробити вигляд, що нічого не відбувається. Простити – означає залишатися людиною у будь-яких обставинах. Ми маємо молитися за перемогу, молитися за справедливий мир після перемоги. Ми маємо залишатися людьми і вкладатися у перемогу духовну, у перемогу нашого народу.
Підготувала Юліана Лавриш
За матеріалами відеоблогу для Фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
Повязані записи
