Одна побожна галицька сім’я виходить в неділю після служби і відразу починають коментувати. Включається мама і каже: «Ну, жінки так сьогодні в Церкві повдягались. Вони не розуміють, куди приходять?» Батько долучається: «А ксьондз сьогодні таку проповідь говорив. Чи він деколи готується до неї?» Донька додає: «А хор сьогодні так співав, ну це взагалі, вони хоча б колись репетирують». Але у своїй більшості це навіть уже не жарт, бо щось подібне відбувається майже кожної неділі, і не тільки після Церкви. У цьому житті усі ми займаємо позицію глядачів, забуваючи, що в Церкві, як і в житті, є тільки один глядач, перед яким усе відбувається, – це Бог. Ми повинні перейматися не тим, як виглядають інші люди, чи, як перед іншими людьми виглядаємо ми, але тим, як ми виглядаємо перед Богом. Судячи когось, ми ставимо себе на місце Бога.
І ось в цьому контексті мені пригадується, як в давнину відбувався суд. Зазвичай не існувало суду у нашому розумінні, не існувало слідства у нашому розумінні, а були старійшини, які вислуховували скаржників. І ось коли якусь людину у чомусь звинувачували, вона приходила до цих старійшин. На свій захист вона брала друзів, які ставали праворуч від неї. Тих друзів грецькою називали «паракліт» – «утішитель», так ми називаємо Святого Духа. А латинською цих друзів називали advokatus, тобто вони були адвокатами. Вони стояли праворуч, захищаючи людину. Натомість ті, які оскаржували людину, ставали ліворуч від неї. Єврейською цих людей називали «шатан» – сатана або ворог. Ліворуч – ті, які оскаржують, які творять наклеп, праворуч – ті, які захищають.
І багато що з того часу змінилося, але в житті ми є на такому суді. Кожного разу, коли ми оцінюємо людей чи пишемо коментарі в Інтернеті, то праворуч – тихий голос Духа Божого, який хоче оправдати людину, який вказує на кращі риси в людині, який вчить нас вірити в краще. Ліворуч – лунає голос тих, хто оскаржує, хто робить наклеп. Біда в тому, що ми, вважаючи, що в нас є почуття справедливості, що ми за правду, що наш патріотизм в коментарях і має проявлятися, ретранслюємо те, що чуємо ліворуч. Про це пам’ятайте, бо зазвичай голос наклепника, сатани або диявола значно голосніший, ніж Дух Божий, який захищає. Тому треба бути дуже уважним, треба всупереч всьому вірити в добре пояснення, треба придивлятися, а не відразу вірити в погане і ретранслювати в мережах. Будьте уважні!
прот. Ігор Цмоканич, сотрудник храму Успіння Пресвятої Богородиці Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (м. Дрогобич)
За матеріалами відеоблогу для ресурсу «Варто – Галицькі Новини»
Повязані записи
