15 листопада розпочинається Пилипівка – 40-денний піст, яким Українська греко-католицька церква та Православна церква України готуються до свята Різдва Христового. Як дотримуватися цього посту і що в ньому особливого, розповіли священники УГКЦ та ПЦУ.
Цього року вперше українські Церкви розпочинають Пилипівку 15 листопада завдяки календарній реформі, що почала діяти з вересня 2023 року. Цей піст триває до навечір’я Різдва Христового, 24 грудня. Різдвяний піст називають радісним, адже він є часом духовного приготування до Народження Спасителя; порівняно з Великим постом його правила дещо простіші. Літургійний календар Церкви цього періоду наповнений особливими богослуженнями та текстами, що спонукають роздумувати над подією Різдва і вповні приготуватися до неї. Таїнство Воплочення Бога, що, на жаль, часто губиться у передсвяткових клопотах – це і є головна мета мандрівки до Різдва.
Також читайте: Літургійна мандрівка Різдвяним постом
Римо-католицька церква також готується до свята Різдва Христового постом – особливим літургійним періодом, що називається Адвентом. Перший день цього періоду є також першим днем церковного року. Адвент починається у неділю, яка припадає між 28 листопада і 3 грудня, і включає в себе чотири тижні, безпосередньо перед Різдвом Христовим.
Також читайте: Офіційні правила посту в РКЦ та УГКЦ
Про особливості Різдвяного посту, зокрема в час війни, а також про те, чим він відрізняється у традиції різних Церков, «Духовній величі Львова» розповіли ієромонах Климентій (Стасів) ЧСВВ та о. Михайло Сивак, проректор Львівської православної богословської академії та ключар Свято-Покровського кафедрального собору Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ.
В чому особливість Різдвяного посту? Чим він відрізняється від інших постів у церковному році?
Ієрм. Климентій: Особливість цього посту – в очікуванні великого свята, приготування до зустрічі. Пости насправді подібні між собою – у Великому пості готуємося до Воскресіння, найбільшої правди віри, а тут – до народження Ісуса Христа. Але це той самий Христос.
О. Михайло: Як Різдвяний, так і Великий піст – це підготовка до великих християнських свят, серед яких перше місце, звичайно, має Воскресіння Христове, друге – це Різдво, пришестя у світ Ісуса Христа. Сенс Різдвяного посту – це підготовка до зустрічі з народженням Ісуса Христа, з Його явленням у цей світ.
Чому перед великими святами потрібен піст?
Ієрм. Климентій: Тому що це епохальна подія; від Різдва Ісуса Христа історія ділиться – на «до» і «після». На ту подію людство чекало віками, і тут нарешті сповнюється час – Бог приходить в історію. А піст – це такий середник, якого ніхто ніколи не відміняв, який є ще зі Старого Завіту – і по сьогодні. Мається на увазі широкий контекст посту – не тільки стримання від їжі, але глибші роздуми над Священним Писанням тощо. Бо без того шляху неможливо приготуватися до цієї події.
О. Михайло: Це є духовна підготовка. Взагалі, будь-яка важлива справа потребує підготовки – навіть у нашому житті, коли ми щось важливе плануємо, ми до цього готуємося. В духовному сенсі кожне свято – це також є особлива подія. І для того, щоб належно це свято зустріти, усвідомити, пережити, щоб була користь від цього свята – також повинен бути певний період підготовки.
Чи є різниця між постом монахів і простих людей?
Ієрм. Климентій: Різниця в природі самої посвяти. Монахи мають свій шлях, свої приписи щодо посту. Тут важко сказати, що Церква всім однаково щось визначає – кожен індивідуально підходить до посту відповідно тих приписів, які дає Партикулярне право. А що стосується монахів, то звичайно, що піст посилюється більш інтенсивним молитовним розпорядком, роздумами, Літургійними текстами, яких звичайні миряни не моляться.
О. Михайло: Устав усіх чотирьох постів, які є у церковній практиці, справді мають відтінок більш монаший і стосуються монашої практики посту, особливо щодо суворого дотримання режиму харчування – зокрема, сухоядіння, виключення риби і так далі. Але що на практиці робити мирянам? Пам’ятати про те, що піст, в першу чергу – це боротьба з гріхом, і намагатися у всі пости – і зокрема Різдвяний – робити більше добрих справ, старатися жити в любові і боротися зі своїми гріхами. А ось боротьба з гріхами дуже дотична до посту фізичного щодо харчування. Тому що коли людина їсть багато білкової їжі, має великий запас енергії, їй важко опанувати свою плоть. Тому, можливо, варто мирянину відмовитись від їжі тваринного походження – м’яса, яєць, молочних продуктів. Але кожен сам повинен для себе вибирати ту міру посту, яка буде корисна для духовного життя. Піст зараз більше в суспільстві сприймається суто як дієта, відмова від їжі – і цей стереотип дуже часто нівелює значення посту. Це пов’язано зі загальною апатією, загальним суспільним розчаруванням, байдужістю, і воно впливає також і на духовне життя. Але насправді піст – це не дієта, а духовна боротьба.
Чи є особливості посту в час війни? Зокрема, якщо військові перебувають на фронті, або люди в тяжких життєвих обставинах, переселенці, волонтери тощо – чи можуть вони бути звільнені від обов’язку постити? Тому що минулого року і УГКЦ, і ПЦУ зауважували, що в час війни вірні можуть постити, якщо мають можливість та бажання, але за несприятливих обставин такого обов’язку вони не мають.
Ієрм. Климентій: Сама війна – це вже надзвичайно велика кара, яка спала на людей. Вони переживають те, чого нікому не побажаєш. Час війни – це час великого страждання. Він мені більше нагадує Хресну дорогу, якою проходить народ. І тут неспівмірні страждання з іншими людьми, які живуть поза Україною. Тому пережиття цього – це вже надзвичайно велика жертва, яку люди складають. Щодо можливого звільнення від посту в цей час, то, звичайно, є приписи: наприклад, подорожній є звільнений з посту, якщо поїздка триває більше восьми годин. Чи, скажімо, коли люди розраховують на милостиню інших – вони також споживають те, що їм дають. Щодо військових, то ніхто з простих людей до війни не готувався. Тому, думаю, що на війні люди не зобов’язані постити – принаймні, якогось такого припису не зустрічав. Коли йдеться про війну, то йдеться і про силу фізичну, яку людина має мати, і її обмежувати в їжі не варто, хіба що вона сама має таку можливість і бажання.
Боротися з гріхом, бути стриманим в їжі та робити вчинки потрібно завжди. Чому на ці речі наголошується в окремі періоди року, які ми називаємо постами?
О. Михайло: Так, справді, християнин взагалі все життя повинен провадити в любові і жити добрими справами. Але в час посту Церква закликає всіх людей об’єднатися і разом робити цей подвиг. Тому що коли люди якусь справу роблять разом, спільно, то ця справа є більш успішна. Тому поняття посту містить ще так званий церковний (або еклезіологічний) характер, коли Церква як Тіло Христове спільно об’єднується і намагається цей подвиг творити, молячись одне за одного. Тим самим ми боремося проти лукавих сил, проти гріха, спокус; в тому числі піст важливий як духовний фронт у теперішній війні, коли люди об’єднуються спільною молитвою заради того, щоб агресор відійшов, а наші захисники знаходилися під Божою опікою. Що стосується фізичної складової, то церковні постанови щодо посту варто дотримуватися, але в час війни людина – чи це воїн, чи це волонтер, чи той, хто має великі фізичні навантаження – повинна відповідно харчуватися, щоб мати можливість виконувати свої обов’язки.
Повязані записи
